Пройшли вже довгі, довгі віки і безконечні віки ще і ще пройдуть, а радісна благовість, що зійшла з небесних висот про народження Месії-Спасителя людського роду Ісуса Христа 1985 років тому, лишилась незмінною і тією ж самою. Цю радісну благовість голосили Небо й Зорі, і радувалась відживаюча, вмираюча земля. І так у безнадії старого, народжувалось доповняюче на основах любови, сповнене спокою і надії нове життя — життя Христової любови. Як нам вказує т о числення, що ця незаперечна дійсність Божої містерії сталась давно-давно, але свіжість цієї незаперечної події така недавня, виразна, близька і сучасна — свята. Бо ж ця незаперечна подія —вродження Ісуса Христа, відбувається щороку, на протязі людського буття.
Якщо ми вдумаємось у цю незбагненну людським розумом творчість Божого Провидіння, то побачимо, що в містерії Божої повторности лежитьвічна й незаперечна неповторність — кожночасно свіжа радість, близкість відчуття і все оригінальні виявлення. Коли ми поворушимо своєю недосконалою пам’яттю і згадаємо ті безмежно радісні дні Христового народження, які приходять тоді, коли зменшуються сонячні дні, а видовжуються зорі ночей, що є ознакою повторення річного циклю, і рік добігає до свого безповоротнього кінця. Ми відкриємо самі для себе не одну незаперечну істину. І так, на погасаючому році приходить до нас — народжується нове життя, що випливає з невичерпного джерела безмежної любови. Ось ця, завжди творча, безконечна любов, що розтоплює льоди, що ломить залізо, прийшла на землю з безконечної вічности до смертного життя, щоб знову повернути її у вічне життя.
Цією нескінченою, без дна, містерією людського життя є Христове народження, яке у кожного з нас викликає так багато різних радісних почувань. І в наш час, здається, як ніколи перед тим, ось цю радісну подію, короткі дні радости у нашому житті, старається хтось свідомо й несвідомо заглушити, притемнити, звести до буденного й проминаючого.
Але і в цьому заглушенні пробивається радісна правда свята. Не можна її заперечити, не можна її забути і заговорити, як про неіснуючу. І думка стрілою лине у минуле, у небеса, шукає свого там Творця, що був, є і буде жити без кінця. І у затишку душі й серця вслуховуємось у ці прості, але животворящі, чарівно-мелодійні слова, що встелились стежечкою, а може, вже у декого тільки просмиком, нашого безконечного, вічного життя — Бог предвічний народився… Це народження для нас, смертних, відбувається безперервно, кожного року. Це не повторення, а продовження безконечности людського буття.
Христос прийшов сьогодні, як тоді, принісши нам радість і любов, щоб наше життя виповнити глибоким, відповідальним змістом, бо ж вонодійсність, не казка вчорашнього дня. Чи ж може бути кращий шлях-ідея за любов новонародженого Ісуса Христа, що веде нас у вічні Господні небеса. Ми народились на землі, як любов свята, на Христовому шляху — стежечці тоді, коли раділо небо й земля. Ви чуєте, це не відгомін, це не луна, це справжня свята Господня дійсність.
Це є ця неохопна радість радостей, що незримо злітає на нас з Господніх висот і наповняє у дні величних, радісних празників Христового народження всі земні простори духом миру, спокою, надії і любови. Тоді зникають щоденні турботи, немов змітає їх мітла, бо благовість святочно-різдвяну голосить стара народня свята коляда. Вслухайтесь у ці безконечно радісні слова, що давно, давно лунали й радісно дальше гомонять тепер, напевно не всюди, так свобідно — далеко на Україні нашій закованій, де антихрист лютує, шукає Христа. Вони дальше гомонітимуть без кінця, сповіщаючи святу й незаперечну правду народження Христа. Не звелись, не проминули, убивці дальше шукають Христа, бо Він нас кличе до єдности, до згоди і любови, в чому немає зерна зла. Про це нас щороку звіщає свят-вечірня зоря.
У Свят-Вечір у християнських хатах, на застеленім столі запалиться воскова свічка, що подолає темінь ночі й освічуватиме всіх Господньою радістю. Батько з матір’ю, святочно одягнені, прокажуть Господню молитву і згадають всіх тих, яким доля не судила засісти до спільного столу, щоб спожити свят-вечірні страви, тих, що у застінках КҐБ і далеко на засланнях караються за святі Божі права, якими Господь всіх однаково нагородив, і тих згадають, яких Всевишній Господь покликав до своїх вічних Божих хоромів. У святих молитвах і тиші ночі з’єднаймось в одне нерозривне і міцне родинне кільце. Хай глибока застанова життя, яким обдарувала нас Господня рука, буде святим благословенням Новонародженого Ісуса Христа.
М.Г.
