Той, хто візьме до рук це число, вже з обкладинки збагне, про що в ньому йтиметься. Цього року в Римі з 13 по 15 жовтня відбулась Всеукраїнська проща з нагоди відновлення собору святої Софії та 120‑ої річниці з дня народження її будівничого – Патріарха Йосифа. Участь в цьому паломництві взяло понад 6 тисяч греко‑католиків. Але це не головна його особливість: це перша проща, на яку зібрались прочани з цілого світу. Для українських греко‑католиків, які живуть за межами України, ця святиня відразу після будівництва і посвячення в 1969 році стала духовним центром, місцем зустрічі та стрижнем УГКЦ в діаспорі. Зі зрозумілих причин люди, які перебували за «залізною завісою», не могли потрапити в те місце зустрічі. Така нагода трапилась тільки цього року.
Але й це ще не все: окрім прочан з діаспори та України, в Римі було багато українських мігрантів – величезний сегмент вірних Української Греко‑Католицької Церкви, якими вона старається якнайбільше опікуватися, чого вони, звісно, дуже потребують. Щоби показати масштабність цієї зустрічі, ми опублікували дві статті, які розповідають про римську прощу. На перший погляд, це дуже схожі нариси, проте написані з двох різних перспектив. Дві паломниці: одна – колишній працівник канцелярії Блаженнішого Йосифа Сліпого, активна діячка української діаспори Марічка Галабурда‑Чигрин з Австралії, друга – відповідальний секретар журналу «МедіаКритика» зі Львова Світлана Костенко представляють нам зустріч цих двох світів, яка колись була не‑ можливою, – зустріч УГКЦ в Україні і УГКЦ в світі.
Справедливо буде зазначити, що собор святої Софії після відновлення життя Церкви в Україні немов відійшов у тінь. Про нього ніби забули. Особливо на тлі будівництва патріаршої святині в Києві. Хоча, може, так і повинно бути. Можливо, йому треба маліти, а київському собору – рости? Нехай пробачить мені Читач такий парафраз євангельського уривка. Думаю, цілком логічним є те, що світовий духовний центр УГКЦ нині переноситься на Київські пагорби, у наш дитинець. Безперечно, цього прагнув і будівничий храму святої Софії в Римі Патріарх Йосиф. Але собор, зведений у серці християнського світу, не відійде в небуття. Він є символом нашої причетності до католицької родини. Ці два храми немов ілюструють нам нашу тотожність: Церкви з українською душею у єдності з престолом святого Петра.
Провідною ж темою цього номера стало продовження святкувань 45‑річниці нашого часопису. Прикметно, що «Патріярхат» (тодішня назва – «За Патріярхат») з’явився на світ саме в тому році, коли розпочалось будівництво Святософійського собору в Римі. Свій ювілей ми відсвяткували у Львові невеличкою конференцією, на якій говорили про проблеми журналістики, а також про минуле та майбутнє журналу. В цьому номері подаємо кілька доповідей і репортаж з місця події. Більше матеріалів ви зможете прочитати згодом на нашому новому веб‑сайті.
