Коли рівно п’ять років тому мені випала честь очолити редакцію «Патріярхату», в мене виникли змішані почуття. Перше питання: журнал має довгу історію, яка розпочалась за 13 років до мого народження, то чи зможу я її достойно продовжити? Відповідь давати не мені – це зможе зробити лише хтось з дальшої перспективи, ніж та, у якій є я. Друге питання, яке мене турбувало, це питання не так продовження традиції, як погляду в майбутнє. Існування журналу має сенс лише тоді, коли ми не просто відтворюємо вже сформовану традицію, дивимось у минуле, але й запитуємо себе, яким він повинен бути. Відповідаючи на це запитання, необхідно було постійно вдивлятись у «знаки часу».
Церква, як і суспільство, постійно змінюється: постають нові виклики і завдання. Той, хто взяв до рук цей номер, можливо, запитає себе: чому «Патріярхат» в останніх трьох номерах зробив такий значний поворот у бік суспільних питань і менше приділяє уваги властивим йому темам церковного життя? Тут я повернусь до початку своїх роздумів і зверну увагу читачів на гасло журналу – «За єдність Церкви й народу», що міститься на обкладинці. У мене особисто воно протягом п’яти років викликало кілька запитань. Оскільки я не був у числі тих, хто створював часопис в 1967 році, то розумів його лише в контексті усталеної традиції і данини минувшині. І щойно з початком буремних подій в Україні у листопаді минулого року я почав розуміти його сенс і важливість в нинішній ситуації. Якщо з єдністю Церкви все більш-менш зрозуміло, то що означає єдність народу? Впродовж останнього півріччя ми всі, хто живе в Україні та поза її межами, але всім серцем вболіває за неї, знову гостро відчули необхідність суспільного єднання, солідарності. Це моє невеличке особисте прозріння стосовно місії журналу, прописаної в його мотто, спонукало дещо змістити «приціл» тематики у бік суспільної. Однією з таких тем, які на сьогодні надзвичайно актуальні, є тема цінностей. Цінності – це те, що може об’єднувати і розколювати суспільство. Цінності – це те, що рухає суспільство вперед або ж відкидає назад. Цінності – це те, що визначає наше теперішнє, а ще більше майбутнє. Саме тому ми вирішили винести цю тему на обкладинку. В цьому номері ви не знайдете готових відповідей. Але точно зможете поставити собі низку важливих запитань: якими є мої цінності? Що визначає мою поведінку? Безперечно, увага всіх читачів журналу нині також прикута до подій, які розгортаються на сході України. Заноситься на те, що ті проблеми, які там проявились, супроводжуватимуть нас ще не один рік. Вирішення їх – справа не одного місяця чи навіть року, але позитивний результат, на мою думку, лежить великою мірою у діалозі щодо того, яким ми бачимо наше майбутнє, які цінності стануть рушійною силою для досягнення злагоди. Одну з провідних ролей в цьому процесі можуть і повинні відіграти християни різних конфесій, представлених в Україні. А «Патріярхат» зі свого боку і в цьому номері, і в наступних намагатиметься сприяти кращому розумінню тих процесів, пам’ятаючи своє гасло – «За єдність Церкви й народу».
