«Релігія — опіюм народу» — як часто ще у недавньому минулому повторювалася ця заклинальна формула, якою марксисти хотіли перетворити світ. На їх думку, вистачить знищити цей «опіюм», і люди, звільнені від «релігійної темряви», стануть мудрими, добрими, справедливими… Вся система в усіх комуністичних країнах була спрямована на знищення релігії. Її викинули із шкіл, із громадських установ, тим найбрутальнішим способом вирвали її із сердець людей: зайшов учитель в церкву — його моментально звільнили з роботи; перехрестився учень у школі — його не прийняли у вуз.
В усіх вищих школах основними були не фахові катедри, а катедри «наукового комунізму», «марксизму-ленінізму», «атеїзму», «діялектичного матеріялізму» і десятки подібних. Іспити з усіх цих дисциплін були обов’язковими і дуже суворими. Хто не склав хоча би один з них, був звільнений з навчання, хоча би він був генієм у своїй дисципліні. Доля студента знаходилася в руках викладача атеїзму: «виспоряданий з релігією» (був такий термін) — закінчуй освіту, «не виспоряданий» — забирайся геть!
Молодь виростала без Бога і релігії, бо, чого гріха таїти, навіть релігійні батьки в страху, щоб «не пошкодити» власним дітям, не вчили їх релігії. Та виявилося, що люди з атеїстичним вихованням не стали ані «мудрими», ані «вільними», ані «добрими», ані «справедливими», а навпаки, однобічно спрямованими роботами, без власного думання, а часто навіть без основних моральних принципів. Більше того, вони були відірвані від світової культури, бо без релігії не можна зрозуміти ні середньовічне малярство, ні клясичну літературу, ні культури взагалі.
Та все ж таки і в цих роках знаходилися люди, які в неймовірно важких умовах посередництвом легальної преси навчали людей релігії. У нас на Пряшівщині такою людиною був Степан Пап, довгорічний редактор журналу «Благовісник», що виходив і словацькою мовою під назвою «Слово». В цьому журналі він у 70-80 роках друкував на продовження цілі циклі статтей на релігійні теми, в яких легкою і кожному доступною формою пояснював основні принципи християнської релігії. Ці його статті тішилися великою популярністю. Батьки і священики використовували їх замість підручника; на Україні, куди «Благовісник» час від часу потрапляв, їх списували і поширювали формою самвидава.
І ось минулого року ці статті зібрано в одне ціле і видано в Римі українською мовою окремою 488-сторінковою книжкою під назвою «Наша віра».[1]
«Наша віра» — це твір, який мав би стати настольною книжкою не лише кожного християнина не залежно від того, чи він є православним, чи греко-католиком, але й для кожної людини, яка хоче пізнати основні принципи християнської релігії, включно з атеїстами.
Її основа — тлумачення «Святого Письма», тобто Біблії. Автор детально розглядає всі книги Старого і Нового завіту. З тої частини довідуємось, що таке «Євангелія», «Діяння апостолів», «Книга пророцька» і т.п. Далі це вчення християнської Церкви про Бога, Пресвяту Трійцю, ангелів, сотворення людини, Ісуса Христа, Святого Духа, Діву Марію та багато інших питань. Кожне питання розглядається з різних боків: наводяться цитати із Біблії, але й численні докази науки, які підтверджують Святе Письмо.
Автор не оминає ні поглядів атеїстів та сектантів: наводить їх повністю, а потім на підставі конкретних доказів вивертає їх. Переважна більшість книги подана у формі запитань і відповідей.
Атеїзм намагається протиставити релігію науці, мовляв, релігія, побудована на беззастережній вірі, яка не вимагає доказів, є в антагоністичному протиріччі з наукою, для якої основа — конкретні докази. С. Пап, навпаки, розкриває перед читачем гармонійну поєднаність релігії і науки. Він з точки зору богослова вважає відкриття сучасної науки доказом істин, засвідчених у Біблії. Наводить численні приклади глибокої релігійности геніїв науки, таких як Марконі, Ампер, Айнштайн та інші. Він розглядає різні наукові теорії, часто протилежні, намагаючись підпорядкувати їх своїй темі — захисту релігійних догм. Багато місця він приділяє зображенню Ісуса Христа на т.зв. «Туринському полотні», яке в останні роки стало предметом широкого обговорення і наукових досліджень.
«Наша віра» С. Папа — книжка скрізь-наскрізь оригінальна. Призначена вона головним чином читачам в комуністичних країнах — Чехо-Словаччині та на Україні. Її видання в Римі — корисна справа, однак набагато важливішою є справа її поширення саме у цих країнах.
В останньому часі різні релігійні товариства Заходу спрямовують свою діяльність на поширення Святого Письма на Україні, куди вже перекинено сотні тисяч примірників цієї книжки книжок. Та не менш важливою є і популярна література про тлумачення Святого Письма. Серед цієї літератури книжка С. Папа займає провідне місце, тому варто було би подбати про її масове розповсюдження або перевидання на Україні. З неї можуть повчитися і віруючі, і атеїсти.
[1] Книжку, що коштує $29.00, можна набути в «Арці», 26 Перша авеню, Нью-Йорк, Н.-Й. 10009
