В такому аспекті, 17 лютого 1978 р. виголосив доповідь, відомий не тільки для поляків, але й для українців польський журналіст і публіцист Домінік Моравський. Доповідь відбулась заходами Товариства Свята Софія, Комісії науково-видавничої, в Українському Інституті Америки при 79 вулиці, в Нью Йорку. Слід завважити, що в пресі було подано, що Домінік Моравський буде говорити про стратегію опору Католицької Церкви і населення в Україні й Польщі та їх вплив на Східню Европу й світ взагалі. Треба припускати, що мабуть між оголошенням господарів вечора і доповідачем Домініком Моравським не було докладнішої синхронізації, бо зміст доповіді Д. Моравського був обмежений, виключно, за малими виїмками до Польської Церкви у Польщі.
Перед доповіддю відбулось спільне прийняття для доповідача й запрошених гостей. Вечір відкрив декан Українського Католицького Університету проф. В. Лев, який у свойому слові привітав доповідача й гостей, відмітив проведену працю УКУ, назвав всі його філії, а останньо для філії УКУ закуплено будинок в Лондоні. Поруч того він підкреслив, що все це надбання нашого Патріярха Йосифа, який сьогодні відзначає вісімдесять шості уродини. В. Лев склав щирі побажання і многих літ Патріярхові Йосифові. Дальше керування вечером передав проф. Мирославові Лабунці з Філядельфії. М. Лабунька в короткому слові представив присутнім ред. Домініка Моравського, підкреслюючи, що він належить до визначних польських журналістів, який має своє стале місце у відомому польському журналі «Культура», що появляється в Парижі і належить до тих польських інтелектуалістів, що є приятелями українців. Домінік Моравський вже неодноразово писав про українські проблеми, а його статті були передруковувані в «Сучасності» (як також в українських патріархальних виданнях «Патріярхат» й бюлетенях Т-ва М. Г.).
Домінік Моравський на вступі доповіді розгорнув широку панораму Римо-католицької Церкви у Польщі. Окремо підкреслив й наголосив, що Римо-католицька Церква у Польщі має ключеву позицію В східній Европі. В жодній іншій країні сателітних держав на Сході Католицька Церква не відограє такої ролі, як в Польщі. Отже під тим оглядом Церква у Польщі є прикладом для інших країн у комуністичному бльоці. Цього, що діється в Церкві у Польщі не можна називати десидентизмом, бо фактично воно не відповідає цьому змістові, радше можна назвати резистансом проти тоталітаризму. Церква у Польщі має також певний політичний вплив на розвиток подій у Польщі. Вона зуміла добитись того, що комуністичний уряд Ґерика є примушений з голосом Церкви рахуватись, бо в іншому випадку може мати поважний клопіт. Доповідач підкреслив, що цю позицію Церкви у Польщі старався підірвати Ватикан, висилаючи окрему делегацію з Ватикану до Варшави, до уряду Ґерика, щоби робити переговори і домовлення в справі Церкви у Польщі поминаючи церковну ієрархію. Чим ця відома й голосна афера закінчилась усім добре відомо. Весь єпископат Католицької Церкви у Польщі став, як мур, разом з кардиналом Вишинським, протестуючи проти такого потягнення ватиканських керманичів «остполітік». Волі чи поневолі Ватикан був примушений перепросити ієрархію Церкви у Польщі на чолі з Вишинським і поступитись.
Доповідач коротко зупинився над українським питанням, а зокрема над українською меншиною у Польщі, підкреслюючи, що Католицька Церква у Польщі старається допомагати Українській Католицькій Церкві, щоби українці могли зберегти свою релігію й обряди. Очевидно ця допомога і всі кроки в тому напрямі мусять бути обережними, щоби часом не дразнити Москву, яка на Україні зліквідувала Українську Католицьку Церкву. Поляки стараються зберегти старі українські пам’ятки, реставрують старі, історичного значення церкви та ікони. Тут давалось відчути, що доповідач дещо трохи перебільшив, бо дійсно стан мається троха гірше. Нажаль, серед загалу польського населення і духовенства немає зрозуміння до українських релігійних надбань. До речі церкви, які були в доброму стані і не потребували жадної реставрації, їх знищено. Також загально відомо є, що наші люди в Польщі мають страх говорити по-українськи. Їх діти знають, що вони українці, але української мови не знають, бо їх батьки мали страх говорити по-українськи. Такий стан був у минулому і подекуди він ще таким залишився. Очевидно на це повинна також впливати польська еміграція у вільному світі.
Доповідач закінчав свою доповідь ствердженням, що вже сьогодні у Ватикані є певні зміни по відношенні до «Остполітік». Він спирав своє твердження на виступі на Београдській конференції Сільвестріні і статті в Обсерваторе Романо. Після доповіді присутні ставили запитання на які доповідач давав вичерпні відповіді. Керуючий вечером М. Лабунька подякував доповідачеві за його цікаву доповідь, а присутнім за участь.
М.Г.
