Сторінки «Церковних Вістей Апостольського Екзархату Української Католицької Церкви у Великій Брітанії» ще й далі заповнені висловами ненависти до існуючого патріярхату, зокрема Патріярха Йосифа і до оборонців прав нашої Церкви.
При тому з «Вістей» (Лютий 1981) довідуємось про дальшу підривну діяльність єп. Горняка. Ось на стор. З подано, що під час останнього, Синоду УКЦеркви «три владики зробили відклик до вищої церковної влади», щоб не допустити до відправи Божественної Літургії двох вірних Патріярхові священиків, які несуть духовну опіку нашої Церкви в Англії. Котрі це три владики з єп. Горняком на чолі, очевидно, мирянам відомо, бо нераз ті владики вже «прославились» своїми ділами проти єдности всіх гілок УКЦеркви в патріярхаті. Тепер ми довідались, що це ті три владики пішли із доносом до «вищої церковної влади», очевидно, чужої. Можна побоюватись, що це не перший донос тих владик.
На стор. 6 читаємо, що в Римі «багато інформацій, використовуючи різні нагоди, давав владика Авґустин». Можна уявити собі, які це «інформації» на підставі того, як невірно єп. Горняк інформував пресу в Англії. Отже ширення тенденційних перекручень різних фактів не припиняється.
На тій самій сторінці зацитовано слова Патріярха Йосифа із промови на закінчення Синоду 2-го грудня 1980: «… Велике наше завдання — це здобуття визнання нашого Києво-Галицького Патріярхату, що є нашим об’єднуючим чинником в Україні та на поселеннях сущих». Так сказав Блаженніший і так це речення було поміщене в нашій пресі по різних країнах. Кожній грамотній людині відомо, що йдеться тут про визнання існуючого Патріярхату УКЦеркви. Але редактор лондонських «Церковних Вістей» умудрився додати кому між словами, і вийшло: «здобуття, визнання Патріярхату».
Пофалшувавши в цей спосіб значення того речення, редактор «Церковних Вістей» в осібному коментарі намагається переконати наївних, що сам Блаженніший сказав, що Патріярхату ще нема, бо його щойно потрібно здобувати. Отже це не друкарський чортик із тою комою; це свідома диявольська робота на шкоду нашої Церкви, це свідоме ширення отрути, чого доказом є «Словечко від редакції» на 7 стор.
А далі там же зацитовано слова із послання єп. Марусина, який сказав, що «… Єпископ також сам нічого не чинить без благословення Святого Отця або щобільше проти волі Святого Отця…». Виглядає, що редактор Церковних Вістей хоче цим підтвердити, що діяльність єп. Горняка є згідна з волею папи та що папа її благословить. Це було б дійсно дуже велике обвинувачення в сторону папи і за це обвинувачення відповідальність несе редактор «Церковних Вістей».
На стор. 13 поміж зливою очорнень є все-таки цінні відомості. Подано, що на терені Англії існує понад 50 комітетів, згл. Відділів Патріярхального Т-ва та що церковні братчики і сестриці відреклись єп. Горняка, включившись в оборонну боротьбу прав рідної Церкви. Треба признати, що це одна із найкраще зорганізованих країн. Діяльність Відділів Патріярхального Т-ва в Англії була реакцією на підривні діла єп. Горняка. Його вороже наставлення до єдности всіх віток УКЦеркви в Патріярхаті мусіло спричинити оборонні акції мирян.
При тому редактор «Церковних Вістей» не повинен забувати, що вже від 1964 року діє Патріярхальне Т-во у США, а в 1969 р. зорганізовано в різних країнах Патріярхальні Т-ва, які були об’єднані в Світовому Т-ві за Патріярхат УКЦ, а тепер в УПСО. Отже оборонці прав нашої Церкви є не тільки в Англії, але також всюди, де є живі ще духом українські миряни. Церковні братчики і сестриці в Англії, що їх осуджує редактор «ЦВ», стали в обороні рідної Церкви, бо гріх було мовчати на гріх, себто на зухвалі діла єп. Горняка, який ясно висловився, що «між ним і папою немає ніякої іншої церковної влади». Для єп. Горняка єдність всіх віток нашої Церкви непотрібна; він завжди готовий допомагати тим, які її безсердечно ділять на кусні. Для нього важливо тільки, щоб над ним не було ніякої української церковної влади.
На стор. 16 і 17 редактор «Церковних Вістей» виступив гостро проти Пласту за те, що із рядів Пласту виключено Теодора Даниліва за його писанину й підривну діяльність на шкоду нашої Церкви. А далі редактор осудив різних патріярхальних діячів, а в тому числі також відомого журналіста Михайла Добрянського і Володимира Ґоцького, якому «присвятив» осібну напасливу статтю. Ані Пласт, ані патріярхальні діячі, на яких нападає редактор «Церковних Вістей», оборони не потребують; за них говорять їх діла для добра Української Церкви й народу. Зате, коли йде про редактора «Церковних Вістей» і про єп. Горняка, то слід застановитись над тим, що Москва також не хоче єдности УКЦеркви ані визнання її патріярхату і заходи в тому напрямі поборює всіми можливими способами, використовуючи при тому свої впливи у Ватикані. Це підсуває думку про якусь дивну спорідненість інтересів.
Очевидно, прикро було прочитати на 22 стор., що на пресовий фонд отих «Церковних Вістей» зложив 100 дол. о. монс. Віктор Поспішил, якого Блаженніший Патріярх Йосиф підніс до гідности мітрата.
Дарія Кузик
