Наступне число журналу підпише до друку новий редактор Анатолій Бабинський.
Кажу це водночас і з радістю, і зі смутком. Від часу, коли мій попередник п. Микола Галів передав скарб своєї двадцятип’ятилітньої праці з Нью-Йорку до Львова, минуло сім літ. А це вже вдосталь часу, щоб стати частиною того, що робиш, чому служиш. Тому смуток. Працю над журналом перебирає молодий, енергійний чоловік, і передаю йому часопису на хвилі його злету: збільшується кількість і читачів, і авторів, налагоджуються контакти з авторами різних Церков в Україні, встановлюються зв’язки між різними середовищами в самій УГКЦ, журнал щораз більше відкриває для себе молодь Церкви. Тому радість. Почуваюся до обов’язку залишити кілька думок на завершення своєї каденції як редактора, хоч і надалі залишатимуся співробітником журналу.
Виклик різності
Перспектива зростання помісності нашої Церкви, як мені бачиться, полягає не в єрархічній структурі, яка в один момент об’єднає всі гілки київського християнства, не в особі, яка цю структуру очолить, не в східному обряді, який залишається для всіх нас спільним знаменником, не в Кодексі Канонів Східних Церков, який залишається обов’язковим для УГКЦ. Усі ці моменти будуть наслідком нашої здатності осмислено приймати іншого, який відрізняється від нас, від нашого характеру духовності, від способу молитви, служіння.
Патріарх Любомир поставив тут дуже високу планку: в якийсь Богом даний час прийняти таку Церкву, яка буде водночас у сопричасті з трьома християнським центрами – Римом, Константинополем та Москвою. На сьогодні ця пропозиція ви- глядає надто фантасмагоричною. У греко-католицькому еклезіальному просторі панує переконання, що однаковість це те, чого хоче від нас Бог, чого вимагає від нас Католицька Церква. Це не є якась ідеологема, богословський аргумент, який хтось послідовно відстоює. Це характер думання, діяння по замовчуванню, на автоматі, за традицією. «Дід ходив до Церкви, батько ходив і я ходжу». Іншим у цьому контексті буде кожен, хто шукає автентичної причини своєї приналежності до Церкви, а, знайшовши її, старається поділитися нею
