Дня 15 листопада у залі філядельфійської філії Українського Католицького Університету відбулась доповідь відомого польського журналіста Домініка Моравського на тему «Понтифікат Папи Івана Павла II і міжнародні проблеми». Слід додати, що публіцистична праця Домініка Моравського є тепер тісно пов’язана із Ватиканом.
В останній частині доповіді шановний прелегент порушив також справи Української Католицької Церкви. Замітним є, що всі запити (дискусії не було) відносились саме до цієї останньої частини доповіді.
Між іншим доповідач висловив думку, що коли Ватиканові вдасться зміцнити московський Патріярхат, який тоді зможе висвободитись від домінуючого впливу уряду, то це причиниться до більш ліберального ставлення державних чинників до Московської Церкви, що мало б вплив і на долю УКЦеркви.
Виходить, що щойно тоді можна б мати надію на можливість визнання Патріярхату УКЦеркви. Для певности згадав доповідач також і про територіяльний принцип, а при тому додав, що УКЦерква вже і так одержала деякі полегші, як от відбулись два Синоди…
Помилковим є погляд, що зміцнення московського патріярхату дасть якісь позитивні наслідки. В СССР так Церква як і держава тісно співпрацюють над дальшою розбудовою та поширенням впливів московської імперії. При тому не слід забувати, що саме московський Патріярхат є співвідповідальний разом з КҐБ за розгром УКЦеркви в Україні та жорстокі релігійні переслідування. А московський шовінізм є запорукою, що московський Патріярхат ніколи не погодиться віддати загарбане. Дивним є, що провідні круги Ватикану так мало знають ментальність своїх екуменічних партнерів і їхні стратегічні потягнення.
Для українців особливо прикрим є факт, що визнання Патріярхату УКЦеркви узалежнюється від дозволу й згоди московського патріярхату, згл. московського атеїстичного уряду.
Під сучасну пору Українська Католицька Церква є в дуже загрозливій ситуації, і кожного часу може прийти знову до її розчленування з огляду на негативний вплив різних ватиканських достойників на деяких наших владик. Тільки скоре визнання Патріярхату УКЦеркви зможе цьому запобігти.
Територіяльний принцип — це ще одне насилля. Основане на цьому канонічне право уживається як засіб духового поневолення, як засіб «законного» кривдження других. Очевидно, що це не має нічого спільного з християнською етикою і справедливістю. Ограбити когось можна не тільки забравши його майно. Є також інші способи, як ось «легально» відривати цілі вітки Церкви поза територією від матірної Церкви та для успішного переведення того роду операцій ставити на ключеві позиції «своїх» людей. Закулісові потягнення та натиск зі сторони Курії не перевелись. Можна із здивуванням і журбою спостерігати, як за нитки потягають чужі, трактуючи деяких наших владик немов маріонетки. А при тому ще й нераз чуємо оте цинічне: та ж це ваші владики саме так вирішили…
Були також запити, чому дотепер не полагоджено прикрої ситуації в Англії. Факт, що єп. Горняка ще й далі, без огляду на згіршення вірних, тримають на тому пості, є доказом, що є особи у Ватикані, які підтримують його руїнницькі діла, а, можливо, й заохочують його до бунту проти Голови УКЦеркви.
Саме єп. Горняк навіть після відбуття останніх двох Синодів У КЦ ще й далі зухвало підкреслює, що «між ним і Папою немає ніякої української церковної влади». У міжчасі єп. Горняк робить різні заходи проти Блаженнішого і старається знайти спільників. Ось під час урочистостей у Вінніпегу з нагоди 25-річчя митрополії він вніс ганебні пропозиції. Чи це мало б бути доказом, що він виконує якісь «далекойдучі» пляни Курії і тому не забрали його з Англії, згл. з Української Церкви взагалі? Можливо, що ще й плянують відзначити його, як от нагородили о. Вівчарука. Слід також згадати про ненависницьку кампанію проти Блаженнішого на сторінках Церковних Вістей екзархату в Англії. І дотепер все те продовжується, а Ватикан мовчить… Як це зрозуміти?..
Виходить, що добром людських душ в Апостольській Столиці не дуже переймаються. Найважніше — це зберігання кривдячого територіяльного принципу і політичний екуменізм. До таких висновків дійшли многі зажурені миряни, розходячись домів.
Поза прикрою ситуацією Української Католицької Церкви в Польщі учасники найбільше турбувались із проволокою визнання Патріярхату та справою забрання єп. Горняка з Англії. І саме про ці справи ще дехто мав змогу говорити у приватній розмові із доповідачем вже після закінчення дискусій.
Дарія Кузик
