МИТРОПОЛИТ МАКСИМ ГЕРМАНЮК:
«… Наш український нарід переживає сьогодні один із найтрагічніших моментів своєї історії. І в цю грізну добу Боже Провидіння посилає нам людину не з бажанням володіти, не з претенсіями наказувати, але своїм прикладом заохочувати. На його руках і ногах, на його тілі є близни від ран, незатерті сліди терпінь за віру і нарід. Боже Провидіння хотіло, аби його устами промовило терпіння, аби ми, Українці мали щастя бачити Українську Церкву під Вашим патріяршим проводом. Час уже надходить, коли ми зможемо привітати Вас на патріяршому престолі свобідної України…»
Із проповіді на Торжественней Соборній Архиєрейській Божественній Літургії в Торонто:
Преосв. КИР ІЗИДОР БОРЕЦЬКИЙ:
«… Сьогоднішний день для нас – це Зелені Свята, які святкуємо на згадку зіслання Святого Духа на Апостолів, які після того нічого не боялися. Сьогодні на нас сходить Святий Дух. Ще так недавно наш Архиєрей був на каторзі. Ми молилися за його рятунок. Господь вислухав наших молитов. Сьогодні радіємо всією душею та дякуємо Господеві…
… Волею Божого Провидіння, Ісповідник приїхав на Ватиканський Собор. Він – муж Божого Провидіння. Він пізнав причини нашої слабости і наших невдач та запропонував Отцям Собору організаційне завершення Української Католицької Церкви Патріярхатом. Цього ще досі не сталося, але тільки формально, бо для нас, Українців католиків, наш Патріярхат уже існує і ми маємо щастя сьогодні вітати між нами нашого Патріярха.
Блаженніший Отче, ведіть нас до відновлення нашого життя, ми підемо за Вами!»
Зі слова на Ювілейному Бенкеті Торонтонської Єпархії:
Преосв. КИР ІЗИДОР БОРЕЦЬКИЙ:
«… Ми, Ваша Еміненціє, лише тому просили, щоби по скільки терпіннях по скільки стражданнях і журбі за долю нашого українського народу і нашої Церкви, ми хотіли – як найліпші і найвірніші діти своїм батькам, а в тому випадку ми нашому батькові, нашому патріярхові – зробити з цього приємність … І, Ваше Блаженство, ці Ваші слова виходять з уст і душі освячених вогнем терпінь, подібно як Господь велів свому ангелові освятити і очистити вогнем уста пророка, заки він зачав пророкувати. У перших віках християнства, в часі переслідувань за Христову віру, декого Господь зберігав від мученичої смерти тільки на те, щоб вони повнили Божу волю і щоби вони доконували великих діл, яких інші не могли виконати. Ми бачимо у Вашій особі такого Ісповідника, якого Господь зберіг в чудесний спосіб, післав нам поза межі Батьківщини, Батьківщини скривавленої, мученої, щоб Ви усунули з-поміж нас незгоду, принесли мир, взаємну любов, та тому, щоб нас споїли в один церковний моноліт, щоб наша Церква росла, процвітала і молодшала.
У Вашій особі ми бачимо символ нашої Церкви, яка разом з Вами пережила жорстокі переслідування, але вона також в чудесний спосіб буде звільнена, вона воскресне до обновленого, освяченого терпінням життя…»
З привітання Верховного Архиєпископа у Вінніпегу»;
МИТРОПОЛИТ КИР МАКСИМ:
«…Ви, Ваше Блаженство, приносите нам у руках страдальця духа тієї України, що володів за Володимира Великого, що невмируща і своїми багатотисячлітними скарбами культури дивує постійно світ. Ви, Емінеціє, дорожили цими скарбами і заплатили за них своїми терпіннями. Обіцяємо Вам зберегти те, за що Ви так дорого заплатили 18 роками свого найкращого життя. Ви скріплюєте нас і пригадуєте нам, що ми маємо бути подібні до Вас».
СЛОВО-ПРИВІТ МИТРОПОЛИТА КИР МАКСИМА НА IX КОНГРЕСІ УКРАЇНЦІВ КАТОЛИКІВ КАНАДИ
Ваше Блаженство! Преосвященні Владики! Світла Президіє! Світлий Конґресе! Боже Провидіння у своїх плянах рішило з одної сторони дуже тяжко досвідчити нашу Українську Католицьку Церкву і наш український нарід. Але з другого боку в цій історії досвіду наша Церква записує золотими буквами, може найкращі сторінки з історії цілої Вселенської Церкви. А ці сторінки – це геройські подвиги наших ісповідників віри, наших мучеників і героїнь. І сьогодні, Ваше Блаженство, наш Найдорожчий Гостю, ми всі в Канаді, ціла наша розлога Митрополія, безмежно радіємо, що можемо в Вашій особі відчути ту велич нашої Церкви і нашого народу, відчути ввесь біль, усі страждання тієї Церкви і того народу, але заразом читати в Ваших очах, почути у Ваших словах ту надію світлої перемоги. Бо Ви, Блаженніший, приносити нам якраз того духа в своїй особі. Ви є той, що перейшли шлях страждання, але Ви є одночасно той, що перейшли його переможно. Я вітаю Вас, Найдорожчий Гостю, на цьому ж конґресі. Ми відчуваємо, думаю, що не помиляюсь, якщо кажу ми, але особисто я відчуваю і я певний, що це загальне почування нас усіх: Боже Провидіння хотіло, щоб цей конґрес, як Ваше Блаженство сказали: мозок всього думаючого українства нашої Церкви в Канаді, нашого народу, щоб ми могли під Вашим світлим проводом закріпити, ще більше відновити – я сказав би – цю дію одности цілої Української Католицької Церкви, де б вона не була /бурхливі овації/: і цієї Церкви, що страждає і кривавиться на рідних землях, і нашої Церкви, що з ласки Божого Провидіння розвивається свобідно в Канаді і нашої Церкви в Америці, в Бразилії, в Аргентині, в Австралії, у Франції, в Англії, в Німеччині, по всіх країнах в світі. Щоб ми, як раз при допомозі цього Конґресу, тих наших провідників конґресу зуміли на майбутнє, ніколи більше не розв’язувати проблем нашої Церкви з точки зору нашої парафії, нашого загумінку, нашої провінції, нашої дієцезії, але з точки цілости нашої Церкви, з точки одности нашої Церкви /бурхливі овації/. В усіх проблемах, зв’язаних з цілістю життя тієї Церкви – одність обряду, одність духовости, одність звичаїв, одність літургічної мови з участю інших мов, одність дисципліни, одність Проводу, бо тільки тоді наша Церква зможе бути одна, велика, діюча в усіх країнах, де вона живе /бурхливі оплески/. Вірю Блаженніший, що Ви якраз своєю присутністю зможете нам допомогти, щоб ми вернувшись додому, зачали там де ще може не зачали, або продовжували там, де ми вже зачали, щоб ми могли так розглядати всі наші справи. А тоді наш Найдорожчий Гостю, з ласкою Божого Провидіння, з благословенням Вашим, нашого Ісповідника віри, і з тяжкою мозольною працею всієї нашої Української Церкви і спільноти у вільному світі, ми діждемось радісної хвилі: бачити ВАС Патріярхом Української Помісної Церкви /бурхливі овації/. Цього зі щирого серця Найдорожчий наш Гостю, Ви побажайте і нам і нашому народові і Церкві. А вас, дорогі делеґати /-тки/ прохаємо, щоб ви стали силою тієї великої, святої ідеї в нашій Канаді і поза Канадою. Слава Ісусу Христу·! /Невмовкаючі оплески/.
У СИНІВСЬКОМУ ПОКЛОНІ ВАМ, ВЛАДИКО
