(Українська Марійська Проща в ЛЮРДІ, від 18 до 25 серпня 1978)
Проща ця відбулась в рамцях нашого духовного приготування до грядучого великого ювілею: тисячу100-ліття Християнства в Україні. В ній взяло участь понад 160 прочан з Анґлії і 17 приватно. Вона була зорганізована, за благословенням Блаженнішого Патріярха Отця Йосифа, душпастирством Помісної Української Католицької Церкви у Вел. Британії (з о. Крил. М. Матичаком, як духовним провідником) та Центральним Патріярхальним Комітетом на Вел. Британію (з. М. Шептицьким, як технічним організатором). До нашої групи долучились ще около 100 наших вірних з Франції під проводом їхнього душпастиря о. крил.-декана П. КОГУТА.
Субота, 19-го серпня: Вранці відбуваємо св. сповідь в «Каплиці Замирення». О год. 9-ій збираємось біля укоронованої статуї Матері Божої напроти Базиліки, щоб офіційно започаткувати нашу прощу. Процесійним походом йдемо до славної Люрдської Ґротти, а відтак переходимо мостом на другий беріг ріки Пау, де знаходиться новий шпиталь св. Бернадети. Там є простора шпитальна каплиця, в якій відправляємо нашу першу св. Літургію. Її жертвуємо, як БЛАГОДАРНУ за щасливе прибуття до Люрду та за успішне відбуття цеї нашої прощі. Майже всі наші прочани приймають Св. Причастя. Еспанські сестри, які завідують цим новим шпиталем, були дуже захоплені нашим літургічним співом. Радо погоджуються, щоб відправити в їхній каплиці ще завтрішню, недільну Богослужбу, без обмеженого вже часу. В 4 год. започатковуються євхаристійні процесії із благословенням хворих. В цих процесіях особливо вирізнялися наші вишивані хоругви, привезені із нашого Свят-Покровського храму в Галіфаксі, разом із гарно виготовленим, в синьо-жовтих красках, написом: «Українці в діяспорі». Під час вечірньої процесії чулось в голосниках люрдську пісню рівнож по-українському!
Неділя, 20-го серпня: Після ранних сповідей, починаємо 10-год. Торжественну Службу Божу в загальній шпитальній каплиці. Простора молитовниця була вщерть виповнена нашими та чужинецькими прочанами. Після Св. Євангелія, читаного о. крил.-деканом П. Когутом, наш душпастир (о. крил. М. Матичак) виголошує оказійну проповідь, нав’язуючи її до пророчих слів Матері Божої: «Від нині будуть величати мене всі народи». Цю недільну Богослужбу жертвовано в наміренні збільшення священичих та монаших покликань серед нашої молоді. Душпастир заповів, що по-полудні відбудемо ще хресну дорогу за це саме намірення. Після Богослуження збираємось перед головною Базилікою для зроблення спільної пам’яткової світлини. По-полудневу хресну дорогу відбували наші прочани з великим пієтизмом, деякі — босоніж. Наші страдальні пісні розносились ген-далеко під люрдським небосклоном! На закінчення, ще була коротка гутірка на тему: християнського принимання хрестів. Після євхаристійної процесії стрінула нас прикра несподіванка: коли наш душпастир пішов до заряду Ґротти просити дозволу на завтрішню нашу Богослужбу при Ґротті, то завідуючий канонік почав випитувати його: до якої Церкви в Англії ця наша група належить? Чи до правдивої католицької, що визнає Святішого Отця, чи може до ново-створеної — «схизматицької», яка відійшла від єдности з Апост. Столицею? Такі інформації мав їм там передати один англійський єпископ! Треба було довшої дискусійної розмови (при допомозі також нашої французької провідниці), щоб ці невірні та злобні інформації належно спростувати та якслід вияснити кашу церковну ситуацію в Англії. Після того, вирозумілий канонік радо дав нам згоду на відправу Св. Літургії при самій Ґротті год. 5.45
Понеділок, 21-го серпня, цю ранну співану Службу Божу при Ґротті жертвовано в наміренні здоров’я всіх наших прочан та їхніх родин. Мабуть ніколи перед тим наші літургічні гимни, включно із патріяршим, не були співані з таким уніжнюючим настроєм як цього понеділкового ранку перед Масабієльською Печерою! Опісля, частина наших прочан звідувала міські пам’ятники, а частина поїхала, по-обідні, на гірську прогульку у поблизькі Піринеї.
В середу, 23 серпня, по-полудні, знова наш дорогий отець декан П. Когут запросив нас навідатись до поблизької української оселі в Люрді «ПОЧАЇВ», послуживши нам власним автобусом. Там був відправлений Марійський Молебень, під час якого отець декан виголосив привітну проповідь та поінформував нас про історію набуття цього красного «українського кутика» в Люрді, про його взнеслі цілі із великими перспективами для наших грядучих поколінь. Наш душпастир (о. М. Матичак) доповнив цю молитовну стрічу ще згадкою про конечність нашої духової підготовки до радісного ювілею: 1000-ліття Хрещення Руси-України, побажавши, щоб в цьому нашому «Почаєві» вже скоро був щасливо здвигнений свій власний Марійський храм, і щоб в день 1 серпня 1988 ми всі мали змогу бути учасниками торж. Благодарно-ювілейної Богослужби.
Ще дальшим доповненням цеї ж стрічі був несподіваний виступ одної нашої старшої співачки з Мюнхену, Пані Іваницької, яка відспівала «Аве Марія» в українському перекладі, як рівнож нашої юначки з Волтгам Крос, Англія, Анни Михайлюк, із рецитацією віршу «Свята Княгиня Ольга». Спільним відспіванням марійської пісні «Там де в небі Божа Мати» закінчено настроєву нашу «мініятюрну академію» в Люрді. Опісля наші сестри Служебниці з Маквіллеру (осідку о. Когута) дуже щиро і щедро вгощали, за що наші прочани відвзаємились їм своєрідним «концертом» українських народніх пісень, яких мельодії доходили мабуть аж до … Англії!
В четвер, 24-го серпня отець декан Когут зі своїми прочанами від’їхали домів, а ми відвідали поблизьке містечко — Бартрес в якому проживала і пастушкувала св. Бернадета. Там, у красній парафіяльній церкві, відправили співану Службу Божу за всі намірення нашого Блаженнішого Патріярха Отця Йосифа, головно, щоб Господь зволив допомогти йому успішно допровадити тепер, коли матимемо нового Вселенського Архиєрея, корабель нашої Помісної Церкви до його належної пристані — всіма визнаного Патріярхального устрою. Ці наші молитовні побажання з Люрду висловили і вислали Йому на двох великих люрдських картинах, із підписами всіх прочан, долучивши до них спільні світлини. Після оглядин родинного дому св. Бернадети, ми вшанували день уродин головного організатора нашої прощі, Маркіяна Шептицького.
По-полудні передпослідного дня прощі, відбуто, «під дубом» (напроти Ґротти, на другім боці ріки), чергову пробу літургічного співу, відправлено короткий Молебень, поблагословлено всі релігійні пам’ятки, а головно велику дедикаційну свічу, прикрашену синьо-жовтою стяжкою, з написом «Україна». Оформлено процесію і свічу несли на плечах двох «свічконосців» до Люрдської Ґротти. Там вона горітиме і символічно представлятиме нашу поневолену, але нездолану Батьківщину із нашими переслідуваними Церквами. Ніжним відспіванням благального «Під Твою милість» закінчено наш «молитовний зов» перед чудотворною печерою.
Вечером, коли відбувалась лампадкова процесія, не одному нашому прочанові чи прочанці робилося жалко у серці, що це вже послідний наш вечір у благословенному місці Марії.
В останній день нашої прощі, 25 серпня рішено занести особливші моління та покутничі діла, за скорий і щасливий кінець цеї сумної «церковної дійсности» в Англії, яку всі ми так болючо переживаємо, вже близько три роки! В 7 год. вранці відправлено в цьому наміренні св. Літургію, знова у шпитальній каплиці, і, зрезиґнувавши зі сніданку, всі наші прочани пішли відбувати ще раз хресну дорогу. Було ще більше наших старших жінок, які відбували її босоніж. Хто знає цю скалисту гору із гострим камінням, той здає собі справу, що це означає! На закінчення, при 14-тій станції, наш душпастир пригадав, що подібну сумну ситуацію на церковному відтинку переживали наші люди в Америці, у чікаґській дієцезії. Там вони зорганізували, за благословенням нашого Блаженнішого Патріярха та місцевого Владики Кир Ярослава Ґабра, т. зв. «Молитовний Ланцюг» із публічними набоженствами до похідної ікони Матері Божої Почаївської. Тепер в цій же дієцезії є мир, згода, любов та примірна співпраця мирян із своїми духовними провідниками.
Щось подібного було б корисно зорганізувати та відбувати по наших громадах в Англії, щоб цим не лише внести дещо «ясного проміння на понурому овиді», але щоб такими нашими щирими моліннями та покутничими ділами, за могучим посередництвом Божої Матері, як небесної «ручки всезлатої» — приспішити потрібну зміну сердець для так дуже побажаного знормалізування нашого церковно-релігійного життя в цій зичливій країні нашого скитальського поселення.
Незабаром буде звернене до нашого Блаженнішого Отця Йосифа особливше прохальне письмо для виєднання його згоди і благословення для такого корисного почину. Може вже із надходячим празником Покрови Божої Матері вдасться нам започаткувати такий об’їзд наших громад в Англії із похідною іконою Почаївської Богородиці…
Підчас нашої вчорашньої процесії зі свічею приглядались сотні чужинецьких прочан. Між ними і один італійський єпископ. Опісля він багато розпитував про нашу запроторену Церкву на рідних землях та про нашого героїчного Ісповідника Віри — Кардинала Сліпого, з яким він особисто знайомий.
Сьогодні, підчас прощального обіду в «Стелля Матутіна» цей єпископ передав для нашої групи велику пляшку італ. вина, із найкращими побажаннями для нашого щасливого повороту «домів». За це була відспівана йому одна наша Марійська пісня, з чого він був дуже радий. Запросив, щоб колись його відвідати!
