Ісусе Христе з Вифлеєму,
Чому так скромно Ти примістивсь?
Невжеж не було місця для Тебе,
Що в стайні, в яслах Ти народивсь?
І зараз мусів утікати
Із Матір’ю в чужий Єгипт.
Бо від Ірода, царя злого,
Котрий хотів Тебе убити.
Ісусе Христе з Вифлеєму,
Ти все своє життя терпів.
І зраду Юди, і Голготу,
Найтяжчі муки переносив.
Однак Воскрес і доказав
Ти Велике чудо всіх чудес.
Тож докажи й нам свою поміч,
Визволь з неволі народ наш ввесь.
У нашій рідній Батьківщині
Там без упину ллється кров.
Месником Ти будь — поможи нам,
Не дай, щоб ворог нас поборов.
Не дай, щоб український нарід
Був у неволі, у ярмі.
Каравсь і мучився по тюрмах,
Й на засланнях на Сибірі.
Ісусе Христе з Вифлеєму,
Тебе благаємо ми всі.
Верни — верни Вкраїні волю,
Верни їй слави давні дні.
Стефанія Кралька, Чікаґо
