Час біжить, і ми не зоглянемося, як зблизиться перша річниця дня великої жалоби 7-го вересня, річниця великої втрати Української Католицької Церкви, втрата Її глави і провідника — Патріярха Йосифа. Мимоволі насувається питання: що зробили ми за цей рік, як виконуємо Його «Завіщання»?
Нема сумніву, що одною з маркантних подій цього «року після відходу у вічність Блаженнішого Отця Йосифа залишиться один з виявів неприпиненої діяльности Релігійного Товариства Українців-Католиків «Свята Софія», а саме створення заходом Товариства — Інституту для дослідів релігії і духовости українського народу на рідних землях і в діяспорі.
Офіційне відкриття Інституту відбулося у Вашінґтоні, Д.К. в приміщенні дому «Св. Софії» при 2615 — 30-ій вул., Норт Вест. Програму відкрив керівник вашінґтонської філії УКУ, проф. Юрій Старосольський.
Проф. Леонід Рудницький у своєму вступному слові говорив про різниці в духовості між Сходом і Заходом, вказуючи на те, що демаркаційна лінія між світським і релігійним не є так виразно накреслена на Сході, як на Заході. Щоб це зрозуміти, треба всесторонньо вглянутись в культуру, соціяльну й політичну ситуацію на слов’янському сході. Він пригадав, що відкриття Інституту відбувається якраз напередодні 40-ої річниці урядової ліквідації Української Католицької Церкви совєтським режимом і підкреслив, що всупереч цій ліквідації УКЦ продовжує існувати, росте і є життєвим фактором в житті людей. Позитивною історичною подією, що збігається з інавгурацією Інституту є іменування Блаженнішого Мирослава-Івана Любачівського членом Колегії Кардиналів. Це іменування підносить престиж УКЦ, а уряд Блаженнішого Мирослава-Івана Любачівського підкреслює єдність УКЦ в катакомбах з Церквою в діяспорі.
Проф. Богдан Боцюрків з Міжнароднього Наукового Центру Вудров говорив про труднощі в дослідах релігії під комуністичною владою і важливість тих дослідів. Через брак писаних джерел треба використовувати всі доступні автентичні джерела, оперті на пам’яті свідків. Проф. Боцюрків вказував на інтенсивну совєтську кампанію помилкових інформацій з метою дискредитувати Українську Церкву при помочі демагогії та спотворення об’єктивної правди.
Головний прелеґент, о. архимандрит Любомир Гузар з Українського Католицького Університету в Римі, аналізував саму істоту переслідувань Церкви. Подаючи історичне підложжя мартирології Української Церкви, він поставив питання: «чому відбуваються переслідування, чому стільки жертв серед вірних?»
Шукаючи відповіді на ці питання, не можемо розглядати ситуацію в СССР як окрему, замкнену в собі реальність. Терпіння Христової Церкви в СССР заторкує нас усіх. Є тільки одне тіло Христове. Розглядаючи переслідування, ми не розглядаємо чогось, що знаходиться осторонь від нас самих, ми самі є тут заторкнені в найтіснішому сенсі.
Ми, що вже роками звикли до вигідного життя і до свідомости, що ніхто не квестіонує нашого порядку вартостей, живемо в більшості на поверхні дійсности. Ця поверхня брутально покалічена в Совєтському Союзі. «Але, коли б ми перевели поважну аналізу питання, хто є щасливішим в Совєтському Союзі: переслідувачі чи переслідувані — ми були б здивовані відповіддю»,— сказав о. Гузар. Промовець підкреслив моральну вагомість переслідуваних. Протягом історії, переслідування було часто початком реформи Церкви. Переслідування само в собі не є ні нормальним, ні побажаним явищем, але в духовному сенсі воно є цінне.
Християни в Совєтському Союзі дають такий вислів почуттям радости й душевного спокою, що їх слова можуть виглядати для нас незрозумілими.
Переслідування за залізною заслоною можуть служити нам, християнам, що не є переслідувані, як каталізатор для реформації в сенсі духового відродження, повороту до підставових вартостей християнської екзистенції.
Товариство «Свята Софія» створене в 1974 р. Патріярхом Йосифом, щоб стежити за релігійним і культурним життям українських християн в діяспорі та інформувати про стан релігії в комуністичному світі. Для інформації англомовного читача, Інститут видає двічі на рік бюлетень під назвою «Релігійні права».
Відкриття відбулося при участі понад 80-ти осіб з Америки і Канади (канадським гостем і кореспондентом був д-р В. Мороз), були присутні представники інших християнських віровизнань з англомовного світу та представники урядових чинників. Положення дому «Св. Софії», що міститься в репрезентативній частині міста, поблизу «Ембасі Ров»,— у великій мірі полегшує нав’язання цього роду контактів, так необхідних для ширення правди про Українську Церкву.
Т. К.
