Дорогі наші земляки, дорогі українці, які скитаються на чужині, а душею перебуваючі на рідній батьківській землі. Ми знаємо, що ви з великою тривогою і трепетом серця стежите за всіма подіями політичними, економічними і духовними, які відбуваються в Україні. Тому ми бажаємо розповісти про стан справ, який склався на сьогоднішній день в Чині Сестер Святого Василія Великого Провінції «Пресвятого Серця Христового». А це вам допоможе зрозуміти, який напрям взяла Католицька Церква в Україні.
Ми, Сестри Чину Святого Василія Великого Провінції «Пресвятого Серця Христового» в Україні, пережили період комуністичного терору, відновили свою Провінцію в травні 1990 року, після 44-річного підпільного життя.
У той час Протоігуменею Сестер ЧСВВ була вибрана м. Любов Ільницька за голосуванням усіх Сестер. При цьому наголошуємо, що цей уряд м. Любови законно затвердила Генеральна Курія в Римі.
Мати Любов була вихована матерями, які перейшли через тюрми, заслання, зберігши монаші правила і католицьку віру ненарушеними. Мати Любов жила в оточенні матерів і сестер, які не робили собі ніяких полегшень ні в молитваі, ні в праці, ні в монашій карності. Особливо зони плекали любов і довір’я до наших греко-католицьких і чернечих традицій і набожностей.
Ми вважали, що наші сестри за кордоном виховані також у дусі Греко-католицької Церкви. Тому, нічого не підозрюючи, ми з великою пошаною прийняли Генеральну м. Дію Стасюк з Генеральними Дорадницями, які приїхали з Риму. Цим ми підтвердили, що належимо до Генеральної Курії. Не довго ми тим тішились, тому що почався на нас натиск, щоб ми прийняли нові звичаї.
7 серпня 1991 року м. Любов звернулась письмово, щоб м. Дія визнала нас такими, що ми берегли наші звичаї.
Відповідь була неодноразова і однозначна: «Таких я вас не хочу».
При цьому м. Дія попередила нас, якщо знову цього вимагатимемо — будемо поза Чином.
1 листопада 1991 року м. Любов і сестри зустрілись з м. Дією Стасюк, яка заявила, що ми є інтерновані, що Провінція в Україні є розв’язана, і що ми є поза Чином. Мати Любов просила слова, але м. Дія заборонила їй та іншим сестрам будь-що говорити.
Також м. Дія Стасюк заборонила провадити новіціят у дусі наших сестер-попередниць.
Весь уряд над сестрами ЧСВВ в Україні перебрали сестри з Риму. Нова Провінційна Сестра Надія Барусевич прийняла уряд 21 березня 1992 року. Таку ліквідацію Провінції ми вважаємо незаконною і безпідставною. Мати Любов не поповнила ні одної канонічної провини, отже назначення с. Надії Барусевич безпідставне. Одна «провина» м. Любови та, що вона стала в обороні католицьких набожностей і віри.
З дня 26 квітня 1993 року назначена Спеціяльна Делегатка для Сестер ЧСВВ в Україні, м. Емілія Прокопик. Та при перших зустрічах з нею ми прийшли до висновку, що м. Емілія продовжує тенденції м. Дії Стасюк і інших сестер з-за кордону, які неправильно інформували сестер, залякуючи тяжким матеріяльним становищем, виключенням з Чину і Греко-католицької Церкви.
З такими ж погрозами неодноразово приходив до нас Папський Нунцій в Україні Антоніо Франко.
В той час це були тільки погрози. Та незабаром наші єпископи почали ці погрози виконувати.
Це було зв’язано з одержанням незавершеного будинку під манастир в м. Новояворівську, що на Львівщині.
13 березня 1994 року відбулася перша відправа на території манастиря. Велика буря зі сторони Церкви обрушилась на нас.
16 березня 1994 року Кардинал Мирослав-Іван Любачівський опублікував «Звернення до ієромонахів, священиків, ченців, черниць і всіх вірних Греко-католицької Церкви про екскомуніку м. Любови Ільницької з Греко-католицької Церкви». Про це оголосили всі засоби масової інформації. Таке покарання Кардинал Мирослав-Іван Любачівський виніс Матері Любові без відома Святішого Отця Івана-Павла II.
Крім того, Кардинал Мирослав-Іван Любачівський виніс таке рішення, попередньо не зустрівшись з м. Любов’ю, яка на протязі двох років просила зустрічі з Кардиналом, в чому їй постійно відмовляли.
Публікація Кардинала про екскомуніку м. Любови завдала нам великого клопоту, тому що будова манастиря вимагає великих коштів, і в цьому ми покладались на вірних. Проте, багато священиків, особливо отців-василіян, з проповідальниць застерігали людей від співпраці з нами. Отже, багато добродіїв нас покинуло.
Не пройшло багато часу, в часі 24 травня 1994 року, вийшла постанова Ради у справах релігії при Кабінеті Міністрів України про припинення діяльности Провінції «Пресвятого Серця Христового» ЧСВВ у зв’язку з її ліквідацією. Найбільше в цій події нас вразило те, що клопотання про ліквідацію нашої Провінції підписав єп. Софрон Дмитерко.
Адже якраз він підписав Статут, щоб нас зареєстрували.
У зв’язку з ліквідацією нашої реєстрації церковні католицькі власті намагаються відібрати наш дім-манастир, а нас вигнати на вулицю. Отже, насильно інквізиційним методом нас, католицьких Сестер-Василіянок Провінції «Пресвятого Серця Христового», за вірність та безмежну відданість Католицькій Церкві заганяють знову в підпілля, у якому ми вже були 50 років.
Неодноразово зі сторони Церкви лунають погрози про те, що до нас застосують державну владу, тому часто можна бачити на території манастиря Державні органи Безпеки. Це посилює непевність у завтрашній день.
І ось останнє офіційне звернення до керівників державних підприємств у пресі «Нова Зоря» опублікував єп. Софрон Дмитерко.
березня 1995 року про те, що заборонено надавати допомогу Сестрам Чину Святого Василія Великого Провінції «Пресвятого Серця Христового» за підписом м. Любови Ільницкої. Але ж якраз будову манастиря ми ведемо при допомозі державних підприємств і організацій, двері до яких зачиняє єп. Дмитерко. Преосвященний Софрон Дмитерко на протязі всього підпільного життя був нашим духовним пастирем, а тепер переслідує нас за те, що ми живемо, віримо і молимось так, як він нас навчив.
Боляче усвідомлювати, прикре, що нас переслідує не комуністичний уряд, не органи КГБ, а Католицькі Церковні власті.
Та нас потішають слова зі Святого Письма: «Ярмо бо моє миле і тягар мій легкий».
Протоігуменя Сестер ЧСВВ Провінції «Пресвятого Серця Христового»
м. Любов Ільницька
Україна м. Львів-24 вул. Погідна 21 тел. (0322) 59-21-08
31 березня 1995 р. Б.
