Патріярх Венеції — кард. Джузеппе Анджельо Ронкаллі часто молився в базилиці св. Марка коло його мощів і перед чудотворною іконою Переможної (Нікопея) Матері Божої. Коли він став папою в 1958 році, то почав робити старання, щоб звільнити Блаженнішого Йосифа з довголітньої каторги. Його стараня увінчались успіхом аж на початку 1963 року.
І коли Блаженніший Йосиф їхав з Москви до Риму, то 9 лютого 1963 року затримався на кілька годин у Венеції, щоб помолитись перед мощами св. апостола і євангелиста Марка та перед іконою Переможної Богородиці і подякувати за звільнення з каторги. Про це він певно сказав Папі Іванові XXIII під час першої авдієнції наступного дня у Ватикані, в неділю, 10 лютого.
У місяці вересні 1975 року Блаженніший Патріярх Йосиф взяв участь у III Міжнародньому Конгресі Товариства Права Східніх Церков на тему: «Положення мирян у Східніх Церквах» у Равенні. Після закінчення Конгресу він поїхав на кілька днів до Венеції і був гостем тодішнього патріярха Венеції — кардинала Альбіна Лючяні в його патріяршій палаті при базилиці св. Марка. Крім довгих довірочних розмов, переважно вечорами між двома Князями Церкви, вдень Блаженніший відвідував церкви та інші пам’ятки Венеції та й часто заходив помолитись перед чудотворною іконою Переможної Богородиці.
Майбутній папа це бачив та, мабуть, під впливом довірочних розмов і подяки за гостинність так писав до Блаженнішого Йосифа 4 листопада 1975 року:
«Ваша Еміненціє, з великим вдоволенням я одержав багато томів, що їх Ваша Еміненція були ласкаві мені вислати. Я справді з радістю мав нагоду пізнати з монументальних історичних публікацій багатство віри і благородні традиції та успішну діяльність Української Католицької Церкви, що у Вашій Еміненції мас ревного і неустрашимого оборонця і надхненника.
За цю велику чемність можу відплатитись, висилаючи окремо тільки один малий том, в якому по рані мої статті, друковані в одному журналі. Прохаю його прийняти як вияв моєї щирої вдячности.
Поручаюсь молитвам Вашої Еміненції великодушного мученика віри і передаю братні, сердечні поздоровлення. А. Лючяні».
Три роки пізніше, коли новий Папа Іван Павло І, сидячи на троні перед базилікою св. Петра, приймав поклін Кардинальської Колегії і побачив, що підходить Блаженніший Патріярх Йосиф, то він устав, щоб Блаженнішого обняти, бачачи в ньому «ревного і неустрашимого оборонця та надхнителя Української Католицької Церкви» і «великодушного мученика віри». Те саме зробив і його наслідник, Папа Іван Павло II.
