(Присвячую українським синам в наших духовних семінаріях)
Ідуть сини на поклик Божий,
Бога — Слово в світ несуть,
Народу рідному служити,
Із роду в рід сини ідуть!
Ідуть сини, мати радіє,
На них у неї велика надія!
Радіє мати —
Бога молить
Синам ласки дати,
До Матері-України
Вірністю палати,—
Народові бути світлом,
Правдою сіяти.
Бога молить Україна —
Синам ласки дати,
Серед буревіїв духом не впадати,
На сторожі рідного достойно стояти!
Ідіть, сини!
Гукає мати — Ідіть!—
Не блукайте,
Доглядайте рідну хату,
Сміття вимітайте!
І Господь благословить вас,—
Каже рідна мати,—
Він для тих
Завжди зсилає свої ласки щедро,
Хто у рідній хаті світлом,—
Щоб не було темно.
Хто у рідній хаті миром засіває,—
Хто любов’ю в рідній хаті —
Вугли повиває.
В ласках своїх Бог отого повсякчас купає.
Ідуть сини на поклик Божий
Народу рідному служити,
Щоб засіяла наша мати,—
Немов княгиня у палаті,
Щоб заспівала Богу славу на цілий світ,
У вільній рідній хаті!
Радіймо ж Богу дякуймо усі,—
Коли в народі нашому є ще такі сини,
Що чують в серці Бога поклик —
І поклик України!
Гамільтон, Канада
