Юначе, кажу тобі, встань!
І мертвий підвівся і почав говорити (Лк. 7, 14-15)
Недавно тому читав я добрий твір одного сучасного російського письменника і в часі мого зацікавленого читання я натрапив на дві дивні сторінки того твору: якась скучна, без змісту, без думки, без стилю розмова між молодими, виглядало, говорили немов про ніщо. В першому моменті мені здавалося, що я із втоми не спостерігаю змісту, і я почав читати ці сторінки знову, уважніше. Ні! Те саме! Що це сталося з добрим письменником, помилка яка? І тоді спостеріг я, що досвідчений письменник в такий мистецький спосіб представив розмову сучасних совєтських молодих людей.
Це розмова бездушна, без життя, не цікава, тії молоді люди не знають і не вміють говорити між собою, не мають ніякої поважної теми або їхній предмет розмови такий блідий, пустий і скучний, що їм самим не цікаво говорити і вони замінюють розмови крикливим «діско» або п’янством. Розмови молодих людей не живі, мертві і їм самим бракує життя, хоч вони молоді. Молода людина ніби жива, але духом вона мертва….
Дорога молоде! Так, на жаль, є з молоддю в світі сьогодні, а на одній шостій частині світу, де молодь виховувало «геніяльне вчення» різних недавніх нещасних теоретиків «светлого будущего», тая молодь, така звичайно галаслива, повна ідей і динамізму, не має про що говорити, про що мріяти, а з тим не має чим жити! І, очевидно, кидається до пустого життя, алькоголізму, наркотизму і всякого морального бруду, які цілковито затемнюють їй розум-думку і заглушують чутливе молодече сумління. Справді — мертві душі… На марах несе модерний світ свою бездушну молодь — сумний похоронний похід, як той з сьогоднішнього Євангелія.
Як воно болюче! Молода людина любить символ орла, що ширяє у небесних висотах, і з висот хоче бачити землю, життя, свою юність і так бачить псалмотворець образ молодих — «і оновляється, як орел, твоя юність» (Пс. 103, 5). А сьогодні — то лиш курка з крилами орла, які не підносять її на висоти…
Колись юнак був шукачем щастя, ідей, правди, справедливости, краси, свободи, радости-веселости. Тому молоді були все напереді всяких нових ідеологій, всякої шляхетної творчости і динамізму. Сьогодні молодий чоловік чомусь затупився до тих великих справ. Сучасна технологія, вигідне життя або сумні обмеження у всьому, що потрібне в щоденному житті, страта духовних вартостей створила нову духовну екологію серед молоді і молоді стали мертвяками серед технологічного раю на землі.
Яку ж велику помилку, майже злочин, вчинили деякі особи старшого покоління, коли п’ятдесят чи більше років тому кричали, що створиться поступ, техніку, не потрібний буде Бог, ні його заповіді і правди, людина стане всім! Ми вбили природу кругом себе, кругом світу, ми вбили своїми бездушними науками наших молодих людей!..
Колись молода людина — це був веселий фантаст, здоровий мрійник, відважний ентузіяст у всьому і нам, старшим, було мило жити з такими прудкими силами, які ми провадили з Богом і якими ми могли здобувати майбутність. А сьогодні ми побачимо похилого, знеохоченого молодого старика, який паде перед кількома пустими приємностями, які вже йому надоїли, не бачить нічого і дивиться на світ, немов самими білками, а не бистрими, живими, чистими і веселими очима.
Колись молода людина хотіла пізнати світ, перемандрувати його, бачити його кращим для своїх батьків і для себе та свого потомства. А сьогодні під впливом різних теоретиків та псевдофілософів вони не хотять їхньою філософією пізнати світ, але хотять створити новий інакший світ з гаслом «ми новий мір пастроїм»… І створили нісенітницю, молодь попала в нігілізм, що не признає ніяких сталих людських моральних вартостей, які в буття вложив Бог-Творець. Це вже знаменито описав Тургенєв, і його молодий нігіліст кінчить передчасною смертю… Справді, мертва сьогодні молода людина…
Та страшний цей образ молодої людини, дорогі в Христі, сумний цей похоронний похід модерних часів стає помалу інакшим. Немов стає дійсністю образ пророка Єзикиїла, коли він у своїм видінні бачив долину, повну костей, і голос казав: «Ви, сухі кістки, слухайте слово Господнє!.. Ось я введу в вас дух і ви знов оживете… і зрозумієте, що я Господь!» (Єв. 37,4-6). Оживає молодь світу, оживає і в нас молодь в Україні. Не можна скувати молодої душі! Лунає голос великого Любителя молоді і її справжнього Вчителя нашого Господа Ісуса Христа, який спинює цей жалюгідний похід з молодим трупом і каже: «Юначе, тобі кажу, встань!» І мертвий підводиться і починає говорити. Сила Христового слова! Молоді люди почали шукати Христа і Його науки.
Христос і Його радісна вістка для всякого — євангелія — є тими словами, що привертають і оновляють тую «орлю юность» псалтиря. Христос показав, що справжнім щастям не є провадити за собою тисячі людей з наукою якогось демагога-авантурника, а трудитися щиро для добра народу з любов’ю до нього і бути готовим дати і своє життя за нього, щоб той нарід жив вищим і вічним щастям в Бозі. Той Христос, що єдиний дав правду і доказом того історія, і тієї правди так хоче молода людина і не може жити обманом і брехнею, той Христос приніс своєю правдою визволення від всякого людського крутійства, фалшу, ложі і самодурства. Христос дав слова, і для гідного життя тут на землі в мирі і з законом любови, із знанням, хто є ближній і що таке любов до нього. Христос дав слова життя вічного, до якого всі йдемо. Христос вложив в серця молоді велику спрагу справедливости, бо об’явив, що всі ми діти одного Великого Отця, що на небі, що всі ми рівні і для всіх нас Він дав подостатком дібр тут на землі, для всіх нерівно у великій премудрості розділив таланти, щоб ми вчились працювати і жити один для одного з думкою, що будьщо зробили ми один одному ми Йому самому це вчинили. Він показав молоді такі близькі їй ідеали — бути вбогими духом, в матерії не бачити ніякої високої і єдиної вартости, а бачити велике і благословенне Царство Отця; бути скромним, щоб бути вищим понад все земське; бути милосердним до всіх, щоб самому зазнати милосердя; бути чистим серцем, бо це найгарніша прикмета юного серця і такими серцями враз з ангелами окружений Бог у вічності; бути миротворцями, бо миру спрагнене кожне сотворіння, бо серед погідного Божого сонця бачить кожний себе дитиною Божою і радіє тим щасливо, не лякаючись нічого, навіть переслідувань, бо ними здобуваємо Царство Боже; Христос забрав в молоді страх перед людською злобою, а людина зі страхом перестає бути вільною, перестає бути людиною, і казав: «Будьте бодрі, я переміг світ!».
Хто інший дав такі слова і такі запевнення? Сумніваєшся? Христос в світі і в історії діє вже близько дві тисячі років. Скажи мені, яка доктрина, філософія, ідеологія видержала досі бодай сто років? Ні одна! Мінялись людські науки, никли революції враз із своїми системами, падали імперії — і то сильні та могутні, зникали культури і цивілізації, пропадали навіть цілі держави і народи, а Христова Церква і наука перетривали і не старіються, а оживають в найтяжчі сторіччя світових політичних і культурних криз, приносять світло серед темряви і ми знаємо, куди йти і якими бути. Аж лячно робиться, що було б (а такі часи були!), коли б в історії ще Христос не прийшов! Коли б не було Його Церкви! За ким ми йшли б? За сліпцями, з якими разом у яму впали б?
А молода людина хоче певности. Тую певність правди вона має єдино в Христі і коли тієї правди вона шукає, вона стається тим шукачем перел з Христової притчі і в Ньому, Господі нашім, таку перлину-ідеали знаходить. Тому сьогодні молодь світу кидається шукати за Христом, прийшов час, що молодь хоче служити Христові у священстві, у монашому житті, бо молода душа хоче жити з полетом орла, хоче бути живою, жити живим словом і живими правдами.
Христос пішов назустріч душам молодих і дав одну засаду життя, для якої душі молодих є створені і дають душам молодих велике життя — то любов! Любов до речей шляхетних, високих, святих, Божих. Коли молода людина любить так, як того хоче Бог, може робити, що хоче, — сказав св. Августин. Тут і основа свободи, якої теж так прагне молоде серце. У світлі Христової любови до нас, увесь світ набув нових шляхетних вартостей, друга людина стає братом-сестрою, за яку варто і життя віддати, як це зробив і сам Христос. А коли любов є мотором всього, тоді справді ввесь світ стає знову Божим, як був він перед тим, коли людина цю любов Бога потоптала й почала жити без Бога, без любови, у гордості й самолюбстві, що й довело її до найнижчих степенів тварин.
«Молодче, кажу тобі, стань!» Пробудись до нового життя, до якого ти покликаний, яке дає тобі Той, що єдино може життя дати. Світ, технологія, маєток, гроші, сваволя, гріх, нігілізм, горілка і їм подібні можуть те життя тільки погубити, знищити. Це ти, молодче, можеш сьогодні сам бачити із своїх мар, на яких тебе несе хоронити зматеріялізоване і безбожницьке суспільство в смутку зі сльозами в очах твоїх матерів і твоєї Батьківщини. Не будь духовно мертвий! Коли якась безумна наука тебе вбила, слухай пильно Христового слова — «Встань» і йди за ним, що дав тобі існування і дає тобі Боже життя душі! «Встань», — каже тобі Христос — Твій Спаситель, Твій Вчитель, Твій Бог могутній і Твій Брат! Амінь!
о. І. Музичка
