Ось цим глибоко змістовим привітом вітаємось у цей радісний різдвяний час. Але цим, ніби зовсім простеньким, привітом повертаємо нашу увагу на те, як скромно, непомітно, а разом так природно народжувався Ісус Христос, Син Божий, Його непереможна Церква, якій вже біля двох тисяч років. Скільки разів і скільки могутніх цього світа виповідали Христовій Церкві війну – смерть, але Христова Церква пройшла тернистий шлях і дальше непоборно прямує у Божу безконечність. Ось це скромне «Христос рождається» кожного року нас заставляє призадуматись над цією скромною величчю велич .
У цей час, після цілорічного пройденого труду, час душевного спокою, приходить до нас у Вечір перед народженням Нового Дня – Месії — Ісуса Христа, Спасителя людського роду. Цей вечір, чи, як ми його звемо, Свят-Вечір, перед днем Христового народження закрив останню сторінку книги Старого Завіту і відкрив сторінку нової книги — Нового Завіту, яка від самих ранніх днів записувалась і сьогодні дальше записується незаперечними, наявними фактами безмежної і неперевершеної любови Христа Господа. На цій любові, що стала основою людського спасіння, формувалась і записувалась історія Нового Завіту.
В цю хвилину, коли народжувався Син Божий Ісус Христос, зливались в одно небо й земля і, разом радіючи, торжествували цю Божу неповторність.
У темну й тиху ніч, під покривалом небесних зір в убогості народжувалась Христова Церква, як живий організм, який не підлягає жодним впливам розкладу чи тління, а є Божою безконечністю, спертою на неперевершеній любові. Він. Христос. прийшов на землю не тільки для того, щоб закрити книгу старого, віджилого, але щоб це старе доповнити творчим новим життям. З приходом Ісуса Христа, немов зроблено підсумки пройденого — старого й розпочато нове життя — життя, основане на любові.
І ми у наш час, час тихої спокійної ночі Христового народження, повинні у задумі, на порозі нового, зробити підсумки пройденого — старого і побачити нове завтра.
Тому ми у ці радісні, святочні різдвяні дні повинні також застановитись і зробити підсумки не тільки наші особисті, але також наші церковні й національні, і побачити, що для нас несе завтрашній день — наступний рік.
Роблячи підсумки, ми не можемо пройти, не згадавши центральної особи у нашій великій українській родині, що нею був наш Страдник Церкви, який надавав нашій Церкві подивугідної динаміки і неперевершеної творчої життєздатности, перший Патріярх Києво-Галицький і всієї Руси-України, Помісної Української Церкви — Блаженніший Отець Йосиф. На жаль, з його смертю також закінчилась одна, унікальна сторінка нашої Церкви. Молім всевишнього Господа Бога, як також молімся до нашого Патріярха Йосифа, щоб він на небесних висотах заступався за нашу Церкву-страдницю, яка все ще переживає Голготу та щоб Блаженніший Патріярх Мирослав продовжував визначений шлях його попередником Патріярхом Йосифом.
Нехай нас новонароджений Ісус Христос скріплює у вірі, що наші труди, наші молитви будуть вислухані й справедливо нагороджені. Хай цей радісний гомін коляд, що буде нестись по цей і той бік Залізної завіси, наповняє нас радістю Божої любови Божої сили і що наша Українська Церква, як католицька, так і православна, видержать більшовицько-комуністичне переслідування, бо Христа ніхто не побідив.
В ці радісні різдвяні дні, що так багато нас сповняють теплом любови, зустріньмось, якщо не фізично, бо це для багатьох неможливо, то хоч думками, з нашими рідними тут і на рідних землях, і згадаймо їх у наших молитвах. Постараймось розвеселити зажурених і засмучених, звістивши їм благу вість — Бог Предвічний народився! Хай ці свята будуть для нас також духовною відновою та постановою дальшої нашої боротьби за Христову справедливість українського народу, за його свободу, за вільне прославлення Всевишнього Господа Бога.
У затиші свят-вечірньої ночі вдумаймось у велич містерії Божого народження, яке сталось так давно, а таке близьке й дороге для нас. Христове народження повторяється кожного року, але має нові, свіжі, унікальні, все актуальні й неповторні виміри. Це є ця Божа, незбагненна Премудрість, яка так сильно вкорінена у вірі українського народу. Спішім всі разом до Новонародженого й принесім Йому, Всевишньому, наші дари вірність і любов. Славіте Його!
М. Г.
