З Свят Вечером, що є напередодні Різдва Христового, починається радісний круг різдвяних свят, у який входять: Господні й Богородичні свята, а також включає свята святих. Тут можна назвати св. Йосифа обручника, св. Степана, св. Івана Хрестителя й інші. Це своєрідне згущення свят, яке можна назвати своєрідною церковною симфонією свят, які схоплюють сутність Христового народження. Цей уклад свят належить Отцям Христової Церкви, на яких впливав Святий Дух. Коли ми хоч трохи глибше застановимося над радісним кругом різдвяних свят, то ми побачимо та відчуємо багато повчальний і глибокий зміст Христової Церкви. Це ж, без найменшого сумніву, тверді основи Христової Церкви. Незважаючи на різні бурі, що утворювались проти Церкви, як людської і Божої установи, Вона — Церква — вдержалась і скоро відзначатиме дві тисячі років свого існування.
Цей радісний початок — народження Спасителя людства, Ісуса Христа, ставить перед нами питання, чи справді він був такий радісний? Хоч знаємо, що в цей день небо зливалось з землею і всі співали — «Слава вовишних і мир на землі». Як нас Церква навчає, що з радістю народження зразу народжувалась і тривога за життя Новонародженого. У людській пам’яті залишилась домінуючою радість, яка немає своїх меж. Це зовсім нормально й зрозуміло, бо ж людина склонна жити радістю, не звертаючи уваги на тривогу чи тривоги. Тому в тіні тієї безмежної радости ховалась тривога, яка заставила Матір Божу й св. Йосифа шукати безпечного місця для Месії — Спасителя людства, зберегти життя Новонародженого. Це зовсім нормальний і закономірний процес людського підходу, який нам може видаватись дивним і незрозумілим. Це нічого більше, як Вифлиємська різдвяна містерія.
Пробуймо вдуматись у цю Вифлиємську різдвяну містерію! Ісус Христос, Месія, Спаситель людства, прихід на світ Якого предсказували пророки. Для Його народження не знайшлося звичайного й пристойного місця. Ісус народився на відлюдді, у пустині, у бідній стаєнці, яку освічувало небесне сяйво. На жаль і це далеке відлюддя прийшлось дуже скоро покидати, щоб не попасти під нищівну руку кровожадного й жорстокого Ірода.
Поруч з тим насувається думка, а як ми, всі разом і кожний зокрема, сьогодні приймаємо Новонародженого? Чи маємо для Новонародженого місце у нашій хаті, наших серцях? Він, Ісус Христос, прийшов з небес до нас…
Згадаймо, не легкий це був шлях для Новонародженого, Матері Божої й св. Йосифа. Скільки в тому життєвої дійсности і досвіду.
У час народження Ісуса не існували сучасні середники комунікації, але світ скоро узнав місце Новонародженого — Вефлеєм. Цей День народження Ісуса, з того часу по сьогодні, знають не тільки християни і кожного року, майже весь світ, відзначає Різдво Христове. Немає іншої подібної події, яку так охопно відзначало людство. Для відзначення цього Дня, Христового Народження, по різному приготовляються, далеко наперід, до самого свята, Христова Церква приготовляється постом — Пилипівкою, щоб гідно відсвяткувати Різдво Христове. Комерційний світ також допасовується до звеличення події народження Ісуса. У цьому може, і напевно є, комерційні мотиви, але волі чи поневолі мусять підкреслювати суть Новонародженого Ісуса.
У цей радісний круг різдвяних свят, починаючи Святим Вечером, лунають невмірущі мельодії коляд, які нас все переносять у інший світ, світ призадуми, у минуле, у світ радости і душевного спокою. У чудових словах коляд схоплена глибока суть містерії Різдва Христового. Ці чарівні мельодії коляд, які звучать, як безмежні Господні симфонії мають особливий вплив на наше душевне сприймання неохопного божества.
Не тільки нам так здається, але так в дійсності є, що ми кожний раз, у час Різдва Христового переживаємо цей день по іншому, по новому, постає своєрідне перевтілення. В цей час, день, хвилину, Різдва Христового, пробуємо, хоч на мить забути наші щоденні будні, клопоти, болі й труднощі та перенестись у безжурний світ, світ Божої вічности. І так, переносимось у світ безмежної радости.
І в цю хвилину згадаймо і з’єднаймось з тими, що відійшли від нас, а також єднаймось зі всіма нашими братами і сестрами, що не могли, з різних причин, засісти до спільного столу й спільно спожити святу трапезу. У ці святкові дні Різдва Христового не забудьмо занести наші щирі молитви до Новонародженого Ісуса Христа за те, що послав своє благословення українському народові, у висліді якого народилась вільна, незалежна, соборна, суверенна українська держава. Подякуймо й за те, що український народ може тепер вільно славити Новонародженого Ісуса Христа. Це особлива, але ще не оцінена, Господня благодать, якою нагородив наш народ Всевишній Господь. Радіймо, що сьогодні весь український народ може співати Слава вовишніх Богу… і величати Новонародженого словами: Бог предвічний народився… Ой видів Бог, видів Творець, що весь люд погибає… Радіймо і веселімся, що наші Церкви знову народились і співають разом з всією Христовою Церквою «Тиха Ніч, свята Ніч…».
М. Г.
