У неділю, 5 квітня 1992 p., українська католицька громада Лос-Анджелесу відзначила скромною академією сторіччя з дня народження св.п. Патріярха Йосифа Сліпого. Академію, яка відбулась у приміщенні УКЦ Рождества Пресвятої Діви Марії, відкрив молитвою о. монсеньйор Петро Леськів. Голова місцевого відділу Українського Патріярхального Товариства Ігор Лесик відтворив у святочній промові портрет бл.п. Патріярха, підкреслюючи його особливі інтелектуальні вартості, які перемогли 18 років знущання в більшовицьких тюрмах. Патріярх Йосиф залишив українському народові не лише численні культурні надбання, як Український Католицький Університет, собор Св. Софії, бібліотеку, музей і численну літературу, але й дав йому також ідеологічний напрям, який є необхідний в нормальному розвитку християнізму і закріпленні позицій Української Церкви. Промовець пригадав, що бл.п. Патріярх, крім праці в екуменічному русі, продовжував змагання за піднесення Української Церкви до гідности Патріярхату, бо лише кілька місяців після його виходу на волю з більшовицького пекла він представив на Вселенському Соборі 11 жовтня 1963 р. прохання від Києво-Галицької Митрополії визнати наш Патріярхат. Одначе Рим відмовляється від цього, примикає очі на те, що Україна тепер — вільна держава із своєю територією. Не бачить Рим і того, що Україну як вільну державу визнали 106 держав, включно з Ватиканом. Тисячі священиків і мільйони християн згинули в більшовицьких тюрмах за Христову віру. Цього не доцінює Апостольська Столиця… Сподіваємось, що синод українських владик, який відбудеться у Львові в травні ц.р., вирішить нарешті позитивно питання патріярхату УКЦ, бо думаємо, що в своїх рішеннях вони будуть керуватися засадами християнської і національної етики. Під час своєї подорожі по всій земній кулі бл.п. Патріярх, відвідуючи своїх мирян, з великою гідністю виконав функцію амбасадора України.
«У наслідок тимчасової перемоги матеріялізму над ідеалізмом, — говорив промовець, — витворився у людей психологічний синдром духової слабости — егоцентризм, який сповільнює або зовсім зупиняє нормальні процеси розвитку суспільства. Модерна людина зосереджується лише на собі. Її «я» виростає до тої міри, що вона стає малою, неспроможною посвятити свою амбіцію в користь загальної ідеї. Цей егоцентризм поширюється на групи, організації, які кожна осібно намагаються монополізувати свої програми. Так витворюються міжгрупові конфлікти із різнородною тематикою. Два головні поштовхи до єдности: Любов Бога і Батьківщини сьогодні не сповняють свого завдання, бо вони стали лише поверховними, формальними факторами світогляду. Ще й до цього у своїй тактиці вживають ці «еґоцентрики» самохвальки, яка відкидує об’єктивізм, який суперечить їх філософії. Такий стан не може дальше існувати, — говорив промовець, — бо він може довести до катастрофального занепаду духових вартостей нашого суспільства».
У другій точці програми виступали пані Катя Ліпінська і Даня Лопушинська. Вони вдало, із зрозумінням, продеклямували поезію С. Іванкова «Заповіт Патріярха». Піяністка Оксана Ґудзій подала дуже добру інтерпретацію «Маршу» В. Барвінського. Ця перлина музичної творчости композитора В. Барвінського перенесла слухачів у часи, коли бл. п. Йосиф перебував між Українськими Січовими Стрільцями. Велике враження і подив присутніх зробила маленька Марічка своєю деклямацією «Патріярх», написаною Є. Іванковим у 6-річчя смерти бл.п. Йосифа Сліпого. Свято закінчив місцевий церковний хор відспіванням гимну на 1000-ліття Хрещення Руси-України, муз. М. Федорова, диригувала пані Оля Івах. Управа відділу УПТ складає щиру подяку учасникам і громаді за участь у цій імпрезі.
Ігор Лесик
