(Великдень 1984 р.)
Заздрість —
Любов на хрест положила,
Ненависть —
Прибила Любов до хреста,
Завершила свій плян —
Повна злоби юрба…
Показала потворне лице своє світові
Переповнена гордістю вщерть людина.
У ранах нестерпних —
Любов несла покірно свого хреста до кінця.
У муках страшних на хресті,—
В милосерді безмежнім просила Бога-Отця:
Простити безумній юрбі,
«Бо не знають, що роблять вони».
І Дух Богу-Отцю Син в покорі віддав,
Отець Сина Духом Святим в обійми узяв
І з гробу в тріюмфі підняв!
Післав ангела правду звістити,
Що любови не можна убити!
Залишила навіки Любов всім печать,
Щоб на серці отих прибивать,—
Хто бажає з любов’ю серце з’єднать!
Заспіваймо Христу!
Заспіваймо торжественно гучно Йому,—
Бо Христос, наш Спаситель, воскрес!
Веселися люд ввесь!
Грайте, дзвони,
Співайте, серця!
Нехай лине слава-хвала
До нашого Бога-Отця,
Що нас так полюбив,
Що на муки віддав, не жалів
Єдинородного Сина Свого,
Щоби стали ми діти Його.
Грайте, дзвони,
Співайте, серця!
У храмах, в домах, усі днесь,
Веселися всяк час люд увесь —
ХРИСТОС ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!
Мотря Фаринич
