Читаючи нераз різні заяви єп. Горняка про те, що він теж за патріярхат, тільки щоб його нам дали з ласки Ватикану, трудно збагнути, де, властиво, правда. Бо ось вистачить переглянути останні числа єпископського офіціозу «Церковні вісті», щоб знайти зовсім щось протилежне. Там писалося, що патріярхату нема, що патріярхат — це видумка Блаженнішого, і остаточно, що патріярхат — це «ідея-фікс» покійного о. Йосифа. Отже, властиво, не відомо, чи Горняк «за» чи «проти» патріярхату.
Єп. Горняк постійно повторює, що він нікого з церкви не проганяв. А чому під катедрою стояли «Горняківські вибранці», чому покликано англійську поліцію, яка більше ніж півроку охороняла катедру, а то й насильно виводила з церкви вірних? Чи ділення вірних на тих, що можуть, і таких, що не можуть увійти до церкви, не є виганянням з церкви? А писемна заборона вступу до церкви для 16 вірних у самім Лондоні, чи це не проганяння? Ворогів церкви, чи, може, саме тих, що ті церкви будували? Чи самий факт, що люди протестували проти наклепів на Блаженнішого Патріярха Йосифа з амвону, що не хотіли слухати єпископа, який увів роздор у нашу Церкву, виповів непослух Голові нашої Церкви, — це достатня причина не впускати їх до своєї церкви? Тому саме тоді решта вірних, на знак протесту проти такого надуживання своєю владою проти обмов та фалшу, — покинула єпископські церкви, щоб не ширити деморалізації, щоб не давати злого прикладу своїм дітям.
Єпископ Горняк говорить за правопорядок. Постійно покликається на церковну дисципліну, закони, послух. А сам він став проти Голови своєї Церкви, старався поширити на цілу нашу діяспору, а себе представив мучеником за «правду». Коли ж не стало Блаженнішого, що його він не шанував, не слухав і вважав головним спричинником своїх нещасть, — то він тепер не слухає порад Священного Синоду УКЦеркви, а в останніх «Церковних вістях» критикує Східню Конгрегацію, що є виконним органом папи, й заявляє, що не поступиться, як би куріяльні чинники не вирішили справи. Отже, де правопорядок, а де самоволя? Де збереження законів, а де явний непослух? Отже, що криється за тим всім?
А вже зовсім невдалим жартом звучить порівняння єп. Горняка до Блаженнішого Патріярха Йосифа.
Перший Патріярх Йосиф — страждав за свою Церкву і за свій нарід. Другий – єп. Горняк — вдає, що страждає за чужі інтереси в нашій Церкві проти волі своїх вірних у своїй палаті в Лондоні, на волі. Патріярх Йосиф старався об’єднати всіх наших людей в одне стадо, а єп. Горняк розганяє своїх вірних, поділивши їх на «своїх» і на «несвоїх». Отже, де правда, а де брехня? Чи єп. Горняк за патріярхат, чи проти патріярхату, як об’єднуючого чинника нашої Церкви?
В. Ґоцький
