Україна на Голготі
В’ється в кігтях сатани;
В дужім змагу та скорботі
Одержимі мруть сини.
А кругом кати мерзенні.
Лють опричників Москви,
Тюрми, лагери злиденні –
Від Камчатки до Мордви.
І своїх служак немало
Боже, чи таким простиш?..
Зрадникам, рабам упалим
За відзначень ржавий спиж?
Як же ж жити? В безнадії?
Не благать Творця з небес,
Щоб дав силу нам до дії,
Щоб незламний край воскрес?
Вже недовгий час терпіння
За незгоду, пімсти й кров;
Прийде глузд протверезіння,
Запанує єдність знов.
Встанеш, скорбна Україно,
Недомучена, з пожеж!
І — безсмертна ти — нетлінна —
Самоцвітом зацвітеш.
Філядельфія, 7 березня 1985 р.
Поділитися:
