Українська католицька громада в Гамілтоні (Канада) і околиці долучилась до ланцюга святкувань у пошану 90-ліття народин і 65-ліття священства Патріярха Йосифа та 28 лютого 1982 р. гідно відсвяткувала ці ювілеї. За ініціятивою о. крил. Р. Ганкевича і Товариства підтримки Патріярхату створено Діловий Комітет із голів церковних і світських організацій.
Святкуваня розпочато благодарственною св. Літургією за здоров’я Ювілята, яку відслужили ранком о. Р. Ганкевич і о. О. Іскат у сослуженні о. диякона Р. Бея з Брентфорду. Відповідну до нагоди проповідь виголосив о. Р. Ганкевич, яку вірні вислухали з великою увагою. Багато приступило до св. Причастя. В неділю при вході до церкви дівчата чіпляли вірним жетони зі стяжками: «Українські вірні в поклоні свойому Патріярхові».
Після полудня у школі «Скотт Парк» відбулася Ювілейна Академія. Велика заля школи була вщерть заповнена вірними не лише церкви св. Духа, але й сусідніх парафій. Усіх притягало туди гаряче бажання віддати шану Главі Української Церкви.
Академію відкрив коротким словом голова Патріярхального Товариства П. Копачівський, підкреслюючи, що гамілтонська українська громада своїм святим і почесним обов’язком вдячности нашому Патріярхові Йосифові влаштувала цю Академію в його пошану, а доказом цього хай буде чисельна участь всечесних отців, Сестер Служебниць, представників церковних і світських організацій і мирян, яких він щиро привітав в імені Ділового Комітету і Патріярхального Товариства.
У мистецькій частині брав участь відомий дівочий хор «Веснівка« з Торонта під орудою Квітки Зорич-Кондрацької, що на вступі відспівав три пісні: «Діво Маріє» — М. Фоменка, «Милосердя Двері» — Львівського і «Думи мої» — Я. Степового. Виконані пісні молодими зіспіваними голосами наших дівчат прозвучали мелодійно, за що публіка нагородила виконавців щирими оплесками.
Наступною точкою була деклямація «Поклін Патріярхові», що її виконали учні української школи церкви св. Духа в Гамілтоні.
Святочне слово, глибоке змістом, про життя і діла Ювілята Патріярха Йосифа виголосив заступник голови УПСО на Канаду інж. Сидір Тим’як, який живе тепер у Гамілтоні. «Сьогодні віддаємо поклін і пошану,— говорив доповідач,— великій людині нашого часу, Ісповідникові Віри, їх Блаженству Патріярхові Йосифові. Звеличуємо не лише як особу Ювілята, але в першу чергу як нашого Мойсея, який змагає до єдности нашої Церкви із нашими братами православними, що засяє на згарищах безбожного московського комунізму. Цю ідею впродовж цілого свого життя і переводив попередник Блаженнішого Отця Йосифа, Слуга Божий, Святець Митрополит Андрей Шептицький. Ці два велетні духа впродовж майже цілого XX століття трудилися над відродженням Української Католицької Церкви, підготовляючи нас всіх до гідного відзначення 1000-ліття християнства в Україні».
Проаналізувавши коротко історію зв’язків наших великих провідників Церкви аж до сьогоднішніх часів з Апостольською Столицею та їхню боротьбу із московським православ’ям, доповідач ствердив, що українські уніяти зберегли традицію і обряд Київської Церкви. Без належної опіки і старань Слуги Божого Андрея наша Помісна Українська Католицька Церква в Канаді чи Америці нині вже не існувала б. Те саме продовжує у наш час його наслідник Патріярх Йосиф, з’єднуючи розсіяні по світі клітини своєї Церкви та злучує їх в одну неподільну цілість залежної від матірної Церкви в Україні. Найбільшим осягом Блаженнішого по звільненні із заслання залишиться його непохитне становище на II Ватиканському Соборі, щоб Українська Католицька Церква перейшла на Патріярхальний устрій, з’єднуючи з Матірною Церквою в Україні всі Дочерні Українські Церкви в діяспорі. Що наш Патріярхат ще сьогодні не є формально визнаний, то в цьому не дописали наші владики. Миряни у вільному світі підтримали задуми Патріярха Йосифа і так започаткували мирянський рух для введення Патріярхального устрою в нашій Церкві.
Доповідь інж. С. Тим’яка присутні нагородили довготривалими оплесками. Дальше виступав танцювальний ансамбль «Русалка» під керівництвом пані Н. Небесної, виконавши по-мистецькому народні танки «Гуцулку» і «Гопак».
Дуже гарно випала деклямація «Під Твоїм проводом, Патріярше» у прекрасному виконанні панни Наталі Бучок, слова і підготова пані М. Фаринич. Наші малята школи церкви св. Духа відспівали «Молитву за Патріярха» під проводом учительки пані С. Баран. Дальшою точкою були пісні, виконані нашим знаним солістом-співаком В. Шевелем: «Владико неба і землі», «Вогник» — слова А.Малишка і «Не шкодую за літами» — слова О. Підсухи, а музика для обох Гр. Китастого при фортепіяновому супроводі проф. М. Лавришина. Останньою точкою були пісні: «Верба» — М. Фоменка, «Я піду в далекі гори» — В. Івасюка, «Туга» — А. Гнатишина, виконані милозвучно хором «Веснівка».
У заключному слові о. парох Р. Ганкевич кількома словами поділився своїми враженнями із відбутих урочистостей у Римі. Він, між іншим, підкреслив, що на ділі наш Патріярхат — це доконаний вже факт. І так зрозуміли цю справу присутні на святкуваннях наші Владики, священики і вірні, без огляду на те, як формально трактує це Апостольська Столиця і Східня Конґреґація. Отець Р. Ганевич від Ділового Комітету подякував хорові «Веснівка», В. Шевелеві, танцювальному ансамблеві «Русалка», шкільній молоді і всім виконавцям.
«Молитвою за Патріярха», що її виконали малі школярі спільно із хром «Веснівка», і яку спонтанно підхопили всі присутні на залі закінчено святкування з вірою, що добрий Бог на ще довгі роки збереже нам духовного Батька та поблагословить Його працю для єдности нашої Церкви і добра всього українського народу.
