Ці знаменні слова сказав Ісус у свої й прощальній промові до апостолів перед своїми страстями, смертю і воскресінням. Постає питання, чому Ісус просив своїх найближчих учеників, щоб вони не лякались, щоб вірили в те, що їх навчав. Він, Ісус, їм заповідав свої страсті, мученицьку смерть на хресті і воскресіння. Чому ж вони мали тривожитись, як вони знали, що буде? Та ж хрест, що до розп’яття і воскресіння Ісуса Христа був пострахом для людства, став найбільшим символом перемоги над світом темряви і зла.
Як подають євангелисти, то дійсність була іншою. Коли Ісус Христос після трагічної Великої П’ятниці — розп’яття і воскресіння з’явився апостолам, Він сказав: «Мир вам!». Апостоли перелякались, бо сподівались, що це якийсь дух, привид, але не дійсність. Ісус же знав, що у них захитана віра, і каже: «Чого ви тривожитесь?». Говорить з ними і каже, що він той самий, що був з ними, того, що розіпняли той сам Син Отця, що мене послав, доторкайтесь мене… Бачимо з того, як у згущених фарбах тяжко сприйняти те, що сталось на протязі трьох днів. Який страшний вплив мали останні трагічні дні життя Ісуса на його учеників. Апостоли майже забули все те, що бачили, чули і були безпосередніми свідками його чуд. Вони були безпосередніми свідками останнього чуда — воскресіння Лазаря. Дуже скоро все це перемінилось у їх уяві, як привид, як сон. Перед ними була закрита одна істина, про яку їм Ісус Христос також казав, а саме, що спасіння людства приходить через муки, терпіння і смерть. Тому Ісус після воскресіння з’являється, щоб їх скріпити віру, упевнити їх, щоб вони не тривожились, що Він, Ісус, той самий, що був, є і буде, що Він вічність і сказав до апостолів: «Ідіть і научайте всі народи світу». Сентенція цього найкраще є представлена у воскреснім Євангелії: На початку було Слово…
Чи не варто ці знаменні слова Ісуса повторити у ці воскресні дні: «Хай не тривожиться ваше серце» у дні українського воскресіння, воскресіння Української Церкви, воскресіння незалежної самостійної української держави, що триває вже понад чотири роки, яка є твором Господнім. Хіба ж сьогодні український народ в Україні, а ще більше в діаспорі, не тривожиться за долю українського воскресіння, а скільки є ще таких, що і по сьогодні не повірили, що таки воскресла Українська Київська Церква, воскресла українська держава, бо ще сьогодні відзиваються голоси, що бажали б повернути до сатанинських часів, коли людська гідність була зведена до гвинтиків… Не тривожтесь тим, бо Христове Воскресіння перемога світа світла і любови над світом темряви й ненависти безповоротна. Господні пляни неохопні, виконавцями їх може Господь вибрати таких, які, на нашу думку, можуть видаватись непідхожими.
Сьогодні Україна переходить своє воскресіння, якого у багатьох випадках с невіруючі, вони навіть несвідомі того, що здійснюють волю Божу. Згадаймо колишнього могутнього керманича тодішнього Радянського Союзу Михайла Горбачова, що розпочав «перебудову», який намагався привернути людині обличчя Господньої гідности, який відчув велику вагу християнства, не знаючи цього і, мабуть, не будучи цього свідомий, що він був виконавцем Божих плянів? Пригадаймо його зустріч з Папою Іваном-Павлом II.
Знаємо, що були науковці і чимало дослідних інститутів, які досліджували існування СССР, але ніхто не спромігся навіть натякнути на таку розв’язку тюрми народів, як сталось. Розпалось багато імперій, але антихристиянська імперія, яким був СССР, його розпад не має паралелі. Цвях у трумну забили у Біловезькій Пущі, на Білорусі, Кравчук і Єльцин…
Не тривожтесь, що є бажаючі привернути антихристиянський період, бо цього не станеться, навіть якби зі всіх сторін було таке бажання, то воно є не до здійснення. У цьому нас переконує Христове Воскресіння. Ще до сьогодні Українська Держава у своїх плянах у своїй розбудові держави і праці не прийняла християнських основ-ідей, а знаємо, що Київська Держава, Русь-Україна була християнською. Як колись Ісус говорив до апостолів: «Не тривожтесь, ідіть і навчайте всі народи», — так сьогодні треба звертатись до ієрархії наших Церков — ідіть і привертайте в Україні християнство, християнського духа, а в першу чергу Любов. Ісус сказав: «Моя заповідь — це Любов, без Любови немає життя.
Ось це радісне свято, свято Христового Воскресіння є нічого іншого, як вияв безмежної Любови, яка нас зогріває і наповняє непохитною вірою. З любови до нас, людей грішних, до людства світу Ісус Христос прийняв страждання, муки і смерть тільки для того, щоб ті, які увірують у Нього, мали життя вічне. І сьогодні Ісус Христос, у ці світлі і радісні воскресні дні звертається до нас, щоб скріпити нашу віру у Його Христову Церкву, щоб не тривожилося ваше серце!
Христос Воскрес!
М. Г.
