Папа Іван Павло І просить наших молитов
Це були перші слова, які виривались з конкляви, на якій було 111 кардиналів, зібрані в Секстинській каплиці у Ватикані. Дальше слідувало, що ним став Високопреосвященіший Патріярх Венеції, Кардинал Альбіно Лючіяні, який приняв ім’я Іван Павло І. Цю радісну вістку про новообраного Христового душпастира, наступника св. апостола Петра, архієрея Вселенської Католицької Церкви підхопили радіостації і понесли на хвилях етеру у широкий світ. Телебачення подавали новини і показували світлини новообраного папи. Заголовні сторінки газет й журналів прикрашували світлини Святішого Отця Івана Павла І.
Всі радієві, телевізійні й пресові повідомлення наголошували й підкреслювали, що вибір Кардинала Альбіна Лючіяні, Патріярха Венеції був для всіх великим заскоченням. Вибір Лючіяні на папу ніхто не передбачав. Тут приходиться підкреслити, що незаперечним залишається факт, що вибір Альбіна Лючіяні на 263 з черги папу перекреслив всіх ватиканологів, експертів, ворожбитів, включно з колишнім єзуїтом, що недавно написав книжку «Останній конкляв» Мартином Мелахі. Всі передбачення і сподівання зникли, як роса на сонці й сліду по них не осталось. Так, до Христової Церкви не можна примінювати виключно людські критерії, людські виміри — розум й логіку, бо Христова Церква є Містичним Тілом, в якій є людські й Божі елементи, іншими словами Христова Церква є Божою і людською установою. Тому не все можна до Божої й людської установи примінювати виключно людські виміри.
З всіх, які були доступні, інформацій виразно видно, що Святіший Отець Іван Павло І не належав до осіб, які були близько ватиканських курій і не обертавсь на ватиканському дипломатичному паркеті. Може це і добре. Для Папи Івана Павла І Христове вчення, Христова правда останеться одною і неподільною. Вже з перших кроків Кардинала А. Лючіяні після його вибору на папу він виявився оригінальним. Його оригінальність виявилась навіть у самому виборі імени Івана Павла І. Це вперше в історії, що папа приняв два імена. Дехто, з приводу цього має побоювання і страх, що новообраний папа буде продовжувати політику Папи Павла VI, а зокрема по відношенню «остполітік». Звичайно, такі побоювання є також поширені серед українців католиків. Це оправдано, бо «остполітік» Папи Павла VI болюче вписалась у наші серця. Цей біль у ніякому випадку не є уявним і не є перебільшений, але дійсний, якого не можна заперечити. Цей біль є такий великий, що він нам нераз не дає можливості і перешкаджає побачити й добрі діла, які робив, здійснював Папа Павло VI. Треба сподіватись, що Папа Іван Павло І буде так само оригінальним у своїй діяльності. Він напевно візьме все те, що було добре в Папи Івана і Папи Павла і створить свій власний модель базований на Христових основах. Коли ж ідеться про відношення до нашої Помісної УКЦеркви то треба сподіватись, що Папа Іван Павло І буде іншим, більше справедливим. Хочемо вірити і віримо, що Папа Іван Павло І не буде адміністратором, не буде посідач влади, не буде цісарем і не буде лідером але справжнім Христовим душпастирем, який турбуватиметься за все йому поручене стадо. Для нього не сильні цього світу будуть вирішальними, але Христове вчення Божої всемогучости. Що таким буде Папа Іван Павло І переконує нас його дотеперішня душпастирська праця, в якій виразно помітна християнська простота і неподільна Христова правда. Це знову підкреслює, що для Папи Івана Павла І одинокими залишаються незмінними Божі закони, а все що створила людина є змінним. Це надзвичайно суттєве й важне. До речі преса підкреслювала, що А. Лючіяні належить до людей, які не бояться змінити своєї думки, якщо переконається, що вона не є правильна. Священики, які працювали під його юрисдикцією висловлювались, що Лючіяні є спокійним, привітним, добродушним, щиросердечним і приступним. Коли до цього додати, що Лючіяні був добрим учителем, викладав догматику, теологічну етику, та катехитичні науки. Також написав цінну книжку під назвою: «Катехизм в окрушинках», якої появилось вже семе видання. Як бачимо, що вибір його на папу і то порівняльно в скорому часі (приблизно за вісім з половиною години) не був припадковий. До речі, тільки Папа Пій XII що в той час був сходячою зіркою, був обраний за сім з половиною години. Звичайно, у виборі Патріярха Лючіяні на папу проявляється також Боже провидіння, яке трудно людською логікою і розумуванням пояснити й узасаднити.
Альбіно Лючіяні народився 17 жовтня 1912 р. в родині робітників, в місті Форно ді Канале, в доломітських Альпах, у північній Італії. Його батько був переконаним соціялістом, а мати побожна католичка. Батько їздив на працю до Швейцарії, щоби вдержати родину. Хоч батько не мав зрозуміння до релігійно-християнського життя то все ж таки не заборонив синові іти на студії теології. Як тільки А. Лючіяні став священиком почав вчити догматику і теологічну етику в Григоріянській Семінарії в Беллюно. В 1948 році єпископ міста Беллюно назначив його катехитом. Лючіяні в Беллюно почав ступати по пасторальній драбині, спершу як головний вікарій цієї дієцезії, а згодом, в 1958 році був номінований на єпископа Вікторії Вінето. Для характеристики можна навести такий факт; двох священиків були високо задовжились. Єп. Лючіяні скликав 400 священиків і пригадав їм, що церква все була з бідними. Він заплатив за двох священиків довг з діяцезального фонду.
В 1969 році Папа Павло VI номінував Лючіяні Патріярхом Венеції. Це було одно з найбльш пристижевих відзначень в італійській церкві. Чотири роки пізніше був номінований кардиналом.
З спостережень душпастирської праці, як священика, а згодом головного вікарія і єпископа, і в кінці, як патріярха Венеції та кардинала Альбіно Лючіяні все був доступний для всіх: вбогих і багатих, вчених і мало грамотних. Він принимав всіх, але в першу чергу його увага була звернена у сторону вбогих. Поруч з тим він старався відчути проблеми одних й других, щоби знати весь нарід все повірене йому стадо. Він був з народом не тільки в неділі й свята, але й в будні. Він для себе не вимагав жадних окремих вигод і привілеїв. У свойому патріяршому місті послуговувався тими самими середниками комунікації, що й в подавляючій більшості народ, себто їздив ровером, або пароплавом по каналі. Він все, в кожну пору був готовий служити, пам’ятаючи незаперечну істину, що Христос прийшов на цей світ, щоби відкупити людство, себто прийшов для людей, не, як король, чи цісар, але, як спаситель, як незрівнаний Добродій, якого доброті, щирості й любові не було кінця. Це ці основні елементи, які з одної сторони полонили і полонять і дальше будуть полонити людство, а з другої — будуть розброювати найбільш завзятих противників й запеклих ворогів. Нажаль, ці основи Христового вчення часто ставали, чи стають тільки фасадою. Це траплялось від священиків починаючи і найвищими архиієреями кінчаючи. Альбіно Лючіяні ці основи Христового вчення не тільки мав на увазі, але їх практикував у свойому щоденному житті.
Треба сподіватись, що Святіший Отець Іван Павло І дальше буде зберігати ці основи Христового вчення і поверне Вселенську Католицьку Церкву до її первісних основ, в яких немає альтернатив, бо Божі закони не були, не є і не можуть бути змінними і половинчастими.
В такому зіставлені напевно і наша Помісна Українська Католицька Церква знайде у Папи Івана Павла І належну батьківську увагу, зрозуміння й опіку. Святішй Отець Іван Павло І напевно знає проблеми нашої Помісної Церкви. Блаженніший Патріярх Йосиф подорожуючи по Італії був також і у Венеції. Це було у вересні 1975 р. Про це писалось у «Вістях з Риму», за 13 листопада 1975 р. «У Венеції на «п’яцца Рома» чекав на Блаженнішого Патріярх Венеції кардинал А. Лючіяні і пароплавом завіз до своєї палати коло базиліки св. Марка. По-полудні відбулись відвідини базиліки св. Марка, а також на першому поверсі і в крипті де поховані патріярхи Венеції.» Патріярх Венеції кард. Лючіяні щиро гостив нашого Патріярха Йосифа, запізнаючи його з дооколичними церковними осередками. Сподіємось, що в той час Святіший Отець Іван Павло І запізнався з проблемами нашої Помісної УКЦеркви і пам’ятає їх сьогодні, та може їх по батьківськи роз в’яже. Звичайно це наше побожне бажання, але воно не позбавлене реальности.
Для нашої Помісної Церкви показалась ще одна нагода, яку належало б правильно використати. Всі наші владики на чолі з Патріярхом Йосифом повинні разом скласти візиту Святішому Отцеві Іванові Павлові І в представити спільно проблеми нашої Церкви. Такі відвідини матимуть велике значення для нашої помісної УКЦеркви й всього українського народу. Стоїть відкритим питання, чи наші владики спроможуться на такий вияв? Зрозуміло, що без такої спільно об’єднаної авдієнції у Папи Івана Павла І не можна багато сподіватись. Будьмо терпеливі, підождім і побачимо нащо є спроможні наші владики. Стоїть відкритим питання, чи буде використана ще одна шанса?
Поруч всіх наших турбот незабуваймо, помолімсь і молімось за Святішого Отця Івана Павла І, а він наших молитов просить, щоб Всевишній Господь і Пречиста Діва Марія нагородили його всіми ласками, як св. Петра наслідника, щоби гідно й достойно держав кермо Вселенської Католицької Церкви на славу Божу і добро всього людства.
