В днях 18 і 19 травня 1985 р. у Торонто відбувся п’ятий з черги Конгрес Мирян і делегатський з’їзд Українського Патріярхального Світового Об’єднання (УПСО). Докладніше про перебіг нарад конгресу і з’їзду подамо у наступному числі журнала. Тут бажаємо передати тільки деякі цінні думки митрополита Максима Германюка, які він висловив під час спільної вечері після нарад Конгресу Мирян у суботу, 18 травня 1985 р. У своєму короткому слові Владика Максим спочатку привітав учасників конгресу, а після цього присвятив всю увагу питанню святкувань 1000-річчя Хрещення Руси-України. У минулому царська Росія змагала до зросійщення цілої імперії не тільки в національному, а також і релігійному аспектах. Сьогодні політика Москви є продовженням царської політики — одна російська імперія, один совєтський-російський народ, одна Російська Православна Церква. Для інших Церков там немає місця. Сьогодні атеїстична Москва приготовляється відзначати 1000-річчя Російської Православної Церкви. Ось недавно появилось розкішне видання п.н. «Російська Православна Церква». Там немає навіть згадки про нашу Церкву, все, що відбувалося на наших землях, що розвивалось християнство, св. Володимир Великий, св. Ольга — все це — Росія. На жаль, до цього видання написав передмову, як сказав Владика Максим,— римокатолицький кардинал, не називаючи його імени. Мабуть, тут ідеться про кардинала Віллібрандса.
Так, крок за кроком, привласнюється нашу християнську спадщину. Хоч знаємо, що тисячу років тому ще ні російської держави, ні російського православ’я не було. Далі Владика Максим підмітив, що підрежимна московська Церква намагається приєднати Апостольську Столицю, щоб вона взяла участь у святкуваннях 1000-річчя хрещення Російської Православної Церкви.
Про це Владика говорив з Папою Іваном Павлом II, питаючись, чи йому про це відомо. Папа Іван Павло II відповів, що йому відомо, і сказав: «Ми знаємо, чого вони бажають, але ми також знаємо, хто вони». Папа заявив, що Апостольська Столиця не буде брати участи у цих святкуваннях. При цьому Владика згадав відому вже справу симпозіюму, що його підготовляв, чи, може, ще й підготовляє д-р П. Магочий, у якому заплянована участь московського представника, мабуть архиєпископа Пітіріма.
Так, є заплянований симпозіюм, але в основному силами наших людей він має відбутися. Для цього вже від довшого часу проводиться належна підготовка. В ньому візьмуть участь найкращі наші й чужинецькі сили. Цей симпозіюм поблагословив і затвердив Святіший Отець Іван Павло II. Крім цього. Папа написав листа у цій справі до Римо-католицької Церкви, у якому просив всіх єпископів відзначити цю дату нашої Церкви. Ні більше, ні менше Папа Іван Павло II своїм листом відкрив нам двері до всієї Римо-католицької Церкви. Через цей симпозіюм можна буде зацікавити інші університети нашою Церквою. Ми повинні подбати, щоб у всіх католицьких університетах улаштувати відповідні симпозіюми чи конференції. На підставі листа папи ми будемо мати доступ до всіх католицьких університетів, і можна буде провести солідну працю, а згодом можна буде старатись такі симпозіюми відбути і в некатолицьких університетах.
Над цими питаннями радили наші владики у Бразілії і будуть радити на Синоді нашої Церкви восени цього року в Римі. Владики одобрили вищезгадані пропозиції, але треба працювати над їх здійсненням. Не знати чому, ми не раз робимо враження перестрашених. Ми повинні змобілізувати цілий католицький світ, який представляє велику частину західнього світу і його приєднати до нашої справи.
У самий час святкувань можна буде зробити прощу до Святої Землі і там у означеному часі в наперед заплянованих місцях мати наші Літургії. В поворотній дорозі ми повинні вступити до Риму на свята св. апостолів Петра і Павла і тоді мати у базиліці св. Петра Службу Божу, а на ці святкування запросити Святішого Отця Івана Павла II. Якщо б цей плян вдався і вийшов гідно й достойно, то це була б наша відповідь на брехню Москви.
Святкувати 1000-річчя Хрещення Руси-України — це значить святкувати свято живої віри. А це є виклик. Скільки наших братів і сестер опинилось поза межами української Православної і Католицької Церков? Де вони є? Святкування ювілею 1000-річчя — це є віднова, не тільки наша особиста і родини, але також і національна. В Куритибі, як говорив Владика Кривий, кожна родина пересічно має по шестеро дітей. А в нас, тут, є одна дитина або двоє, але зате є коти і пси, два авта і т.д. З такою програмою багато зробити не можна.
Святіший Отець, який розуміє комунізм і його облуду, боліє над трагедією нашої Церкви. Він сказав Владиці Максимові, що молиться за нашу Церкву. Номінація Блаженнішого Патріярха Мирослава кардиналом — це вияв, щоб вона не пропала. Наша Церква живе, вона існує. Це є факт. Му мусимо бути біля голови нашої Церкви — Блаженнішого Мирослава. Старатись допомагати йому. Справа патріярхату дальше є на програмі дня. Святий Апостольський Престіл зацікавлений нашим патріярхатом. На Надзвичайному Папському Синоді будемо мати трьох представників — один з нас буде говорити про патріярхат.
«Поможіть Святішому Отцеві нашою розумною співпрацею. Відомо, що у половині 19 століття Рим був висунув справу нашого патріярхату, але тодішні політичні причини і революція перекреслили це питання. Причини, які Рим висував тоді для встановлення нашого патріярхату, сьогодні є у десять разів більші. Насамперед треба, щоб ми всі, українці, вважали себе частиною Української Католицької Церкви. Замість критикувати, допоможіть один одному. У єдності, любові й згоді багато зробимо і здобудемо». — Такими словами закінчив своє цікаве і змістове слово Владика Максим, що його учасники прослухали з великою увагою і подякували рясними оплесками.
Микола Галів
