У жовтнево-листопадовому числі з 1974 р. журналу «3а Патріярхат» була стаття на тему «Який фінансовий бойкот буде успішний». Ціла аналіза на цю тему, як також заключення, що «фінансовий бойкот буде успішний, коли буде на приватній, індивідуальній базі», є зовсім неправильні. Не місце тут входити в полеміку, але треба згадати, що з одної сторони фінансова акція на терені УКЦ у зорганізованій формі є конечною, а з другої сторони приходиться ствердити, що фінансовий бойкот у Церкві є цілковито шкідливий для обох сторін. Фінансова акція це не фінансовий бойкот і ці два поняття повинні бути відрізнені і ясні. Фінансова акція це будуюча, виховна, переконлива і конечна дія. Провід фінансового бойкоту в 1971-му році зробив велику помилку, що получив ці два поняття в одне гасло «фінансового бойкоту», що стало засудом на невдачу. Приступаймо до фінансової акції дорогою творення патріяршого фонду.
Патріярхат УКЦ був визнаний народом в 1973-му році в часі ґльобальної візитації наших поселень Блаженнішим Верховним Архиєпископом і Кардиналом Кир Йосифом Сліпим. НАРОД це найважніший і найсильніший чинник у кожній Церкві. Без народу немає ні Церкви, ні релігії. Тому, що народ заманіфестував впровадження нового устрою для нашої Церкви, себто устрою патріярхату, — народ творить патріярший фонд. Гроші на патріярхальний фонд треба збирати кожного місяця і ці гроші повинні перебирати комітети мирян, передержувати у кредитівках чи у банках та пересилати Патріярхові. Тому, що владики не проголосили патріярхату і здержались від титулування Блаженнішого Патріярхом, кромі Владики Прашка з Австралії, тому гроші на патріярший фонд не повинні бути передані в руки владик з виїмком Австралії. Деякі з тих владик зайняли вороже становище до патріярхату УКЦ і до творення патріяршого фонду, як, для приміру, митрополича канцелярія у Філядельфії та ще і другі владики. Передавання грошей на патріярший фонд ворожим владикам є абсолютно абсурдом. При справі збирання патріяршого фонду по церквах комітетами мирян, народ повинен собі усвідомити, що право народу в наших церквах є першим і відмова збирати на «П.Ф.» в церквах була б рівнозначна з обидою народу і виповідження конґреґаційними владиками тихої війни не лише мирянам, але також існуванню нашої Церкви у діяспорі. Залежно від власної пошани та стремлінь, народ повинен відповісти своєю силою проти обиди. Найбільш ефективною відповіддю було б впровадження купонової системи, не такої як в 1971-му році, яка не мала задовільного опрацювання і форми і тому скоро знівечилася. До системи купонів треба покликати зацікавлених людей, які опрацювали би докладно всі справи і приступили би до добре зорганізованої акції для творення патріяршого фонду і патріяршого фінансового комітету при співучасті кредитівок і банків. Люди, що не вірять в успіх фінансової акції, хай не беруться до цього діла. Цею акцією хай займуться люди з повною вірою в успіх купонової системи. Ця купонова система буде твереза, спокійна, обчислена, переконлива і рівночасно компромітуюча для конґреґаційних комбінацій.
Д-р Олександер Сидоряк
