(Закінчення)
В дні 17 лютого заходом нашого відділу Філядельфійська громада величаво відсвяткувала день уродин їх Блаженства Патріярха Йосифа І, про що вже писалося у пресі і був докладний репортаж в нашій радіопрограмі. Ми хочемо підчеркнути декілька моментів про те, що це свято було відмінне від інших шабльонів національних свят.
Богослуження в наміренні Дорогого Ювілята яке відправили о. парох В. Головінський, о. С. Дашо і о. М. Канован. Церква Христа Царя була вщерть заповнена вірними. Настрій в усіх був якийсь особливо святковий. Передню частину церкви виповнили пластові улади в одностроях, починаючи від найменших новаків і новачок, а кінчаючи на сеньйораті.
Пластові прапори поруч з прапорами представників СУМА, приємні свіжі голоси молодечого хору Братерства св. Андрея, знаменна проповідь, в якій о. Ст. Дашо так чітко накреслив послідовність в продовжуванні тих великих ідеалів, за які все своє життя посвятив наш великий князь церкви Кир Андрей і які так величаво і гідно продовжує Йосиф І.
Відтак була молитва в наміренні нашого Патріярха, яку створив і провів о. Головінський, та кінцеве многоліття і все це творило направду глибоку, незбагнену містику торжественного настрою.
Після Богослужения миряни заповнили церковну залю, де на сцені з естетичним смаком удекорований великий портрет Патріярха Йосифа І промінював маєстатичною теплотою.
Тут знову велика відмінність від шабльонових академій.
По перше — це належить до рідкісних свят, щоб Філядельфія мала 500 учасників, з яких майже половину творила молодь.
Правда, програму цих святкових зборів не виповняли мистецькі точки ані професійні сили як і теж не було втертих довгих повторних промов.
Та за те недавно зорганізований молодечий хор Братства св. Андрея під дириґентурою пані Анастазії Жилавої, при фортепіяновому акомпаніяменті студ. Романа Процика, відспівав кілька творів Бурятинського, спільну рецитацію-монтаж «На пошану Первоєрархові» при співучасті молоденької студентки і заавансованої рецитаторки Наталки Ковалишин і хору, та деклямація «Борцеві без меча» яку виконала молоденька студ. Наталка Турченюк, все це справді вдаряло на найніжніші струни людського чуття. Це все створювало ще теплішу безпосередність і близькість Дорогого Ювілята до наших сердець.
Кульмінаційною точкою цього свята це було святочне слово «На шляху до помісности», яке в надзвичайно сприймаючім стилі виголосив знаний в мажнародніх наукових кругах професор і доктор в ділянці атомової фізики, дійсний член Н.Т.Ш. і У.В.А.Н., професор каледжу Свартмор, син непокореної лемківщини проф. др. Олекса Біланюк.
От це скромна але правдива хроніка діяльности нашого товариства на терені Філядельфії.
За час цеї діяльности всі сектори управи працювали активно і жертвенно після їх спроможностей.
На особливу увагу заслуговує жіноча секція, яка вже другий рік займається виробом і продажею вареників і печива, Що стало головною базою фінансових прибутків, з чого наш відділ робить поважні дотації — на дар любови, Церкву в Потребі й інші добродійні цілі. Та коли взяти до уваги те, що багато жінок окрім своїх родинно-материнських обов’язків мусять також професійно працювати і все ж таки знаходять час та добру волю для виробництва вареників і печива — то це є жертва за яку їм належить признання.
Сектор організаційний, кольпортерський, секретарят і фінансовий творять добре підібраний, скоординований і жертвенний актив управи. Молодечий відділ на сьогодні ще не стоїть на співмірному поземі з іншими секціями. Та це є окрема специфічна проблема, яку треба окремо розглядати. Комітет Патріяршого Фонду очолюваний панями др. Тетяна Цісик, др. Рома Навроцька і п. Д. Петрович при співучасті багатьох членів т-ва і врешті завдяки жертвенності Філядельфійської громади може похвалитися збірковими успіхами, які дали суму 20,000 долярів за 1973 рік, а понад 6,000 із коляди в році 1974. Одним з найуспішніших засобів ширення ідей за патріярхат і помісність У.К.Ц. є наша власна радіогодина під назвою «Голос Мирян».
Про ефектовність цієї радіопрограми ми не будемо писати. Лишаємо це слухачам. Треба однак признати, що маючи до диспозиції шестеро досконалих — українських і англомовних дикторів, п’ятичленну редколеґію — людей науки і знання, мережу замісцевих і закордонних кореспондентів й врешті надзвичайно підприємчивого і фахового адміністратора, «Голос Мирян» заслужив собі на загальне признання і правильну оцінку не тільки на терені Філядельфії і околиці, але про нашу радіогодину добре знають українці по далеких скупченнях інших континентів. Весь згаданий персонал працює безплатно. Радіогодину оплачують свідомі і, як звичайно, жертвенні спонзори.
Загал нашого членства складають ті миряни, що завсіди готові офірувати час і жертву для тих патріярхальних ідей. Членом нашого товариства може бути кожний українець, що готовий стати в обороні помісности Української Католицької Церкви, нашого обряду і прадідівських традицій.
Члени нашого т-ва втішаються свободою думки і слова, а політичне оприділення трактується як особиста справа кожної людини. Поміж нашим членством існує правдива взаїмна повага, толерантність і братня любов.
Тут треба згадати, що на жаль, в нашій громаді трапляються ще до певної міри запаморочені латинським чадом люди, які вірять, що наше товариство це є група фанатиків, які здібні лиш демонструвати. Саме оці інформації повинні доказати тим людям про їхнє мильне наставлення. Ми віримо, що вони змінять свої невірні погляди.
Є в нашій громаді ще й друга каста людей, які набравшись поганих звичок «місіонерства» і «провідництва», вперто настоюють, щоб усі громадські справи починались і кінчались ними. Ті люди звичайно замикаються в чотирокутному зеркалі, де крім себе самих нікого більше не бачать і крім шуму власного голосу нічого більше не чують.
Отож ті «вибранці» недавно наробили крику, бо, мовляв, патріярхальники в англомовній частині «Голосу Мирян» вживають назву «The voice of the Ukranian community» — а це чомусь їм не подобалось. Входити в полеміку з тими людьми не має потреби, сердитись також не треба, бо ж кожному відомо, що по закону природи людина розвивається і дозріває фізично, психічно і умово по-різному.
Одні дозрівають рано, інші дозрівають нормально, а ще інші дозрівають дуже пізно, ба, навіть є і такі, що ніколи не дозрівають до висоти суспільно громадських вимог.
Ми віримо однак, що ці люди ще таки дозріють і в тому напрямі ми пропонуємо їм щиру поміч та простягаємо братню руку.
А тим часом Товариство за Патріярхальний Устрій У.К. Церкви, Відділ у Філядельфії, на ширші сходини якого приходить 200-до-450 членів і гостей, обіцяє і в дальшому щиро віддано і безкорисно працювати та непохитно стояти в обороні нашої Церкви, нашої віри і традицій.
Виконуючи це шляхетне завдання члени управи нашого відділу висловлюють всім членам і людям доброї волі за співпрацю, поміч, поради і конструктивну критику — щире українське спасибі.
