Чи знаєте ви, де є найбільший у світі греко-католицький храм? У Філадельфії. Чому саме там? Бо Філадельфія донині вважається «українською столицею» Сполучених Штатів, адже саме на довколишніх землях більш ніж сто років тому оселилося аж півмільйона українців-емігрантів з етнічно різних частин тодішньої Австро-Угорської імперії. Цей факт часто відігравав важливу роль у структуруванні як національних, так і релігійних адміністративних одиниць наших громад. А оскільки вихідці з Галичини та із Закарпатської України бажали зберегти свою відмінну культурно-обрядову ідентичність, то з часом (а саме в 1916 році) вірян розділили на дві спільноти і призначили для них окремих апостольських адміністраторів. Згодом, у 1924-ому, римський Апостольський Престол затвердив екзархати – Філадельфійський і Піттсбурзький.
Ще перед тим поділом, 1907-го, емігранти зустрічали свого першого архиєрея – владику Сотера (Стефана) Ортинського, ЧСВВ. За дев’ять років душпастирства на американському континенті він подвоїв кількість парафій, заснував чимало громадських і церковних організацій, які дбали як про виховання та освіту, так і про харитативне служіння сиротам і людям похилого віку. Значну увагу приділяв видавничій справі у Церкві. Починання владики Сотера пройшли випробування часом. Хоч сьогодні кількість українців у рази менша від тієї, що була століття тому, та все ж наша діаспора тримається гурту. Свідчення цього – Україн‑ ський культурно-освітній центр, який об’єднує близько ста різних організацій. Активно розвивається й Пласт.
Віднедавна стараннями теперішнього єпарха Стефана Сороки у Філадельфії при катедральному соборі Непорочного Зачаття Пре‑ святої Богородиці відкрили музей «Скарбниця віри», в якому демонструють давні богослужбові реліквії з цілої архиєпархії, серед яких антимінси з підписами владик Йосафата Коциловського і Блаженнішого Йосифа, різьблений хрест натуральної величини з 1918 року та багато іншого. Окремо представлені речі, які розповідають про історію духовенства, життя Церкви та різних її організацій.
При архиєпархії діє Освітній центр ім. Андрея Шептицького, семінарія святого Йосафата (у столиці США – Вашингтоні, поруч з українським національним собором Пресвятої Родини), а також мережа спільнот «Матір в молитві». Виходить тижневик «Шлях».
Упродовж перших п’ятдесяти років свого існування філадельфійська греко-католицька церковна спільнота пройшла шлях від апостольського ординаріату до митрополії, яка тепер складається з чотирьох єпархій із осідками у Філадельфії, Пармі (з 1983 року), Чикаго (з 1961 року) і Стемфорді (з 1956 року). Цей статус їй надано в 1958-ому Папою Пієм ХІІ.
Разом із цими перетвореннями змінювалися й владики. Кожен із них робив свій особливий вклад у зростання Церкви і життя українців загалом. Наступник владики Ортинського преосвященний Костянтин Богачевський відомий своїм меценатством на користь української науки та преси. В часи Голодомору 1932 – 1933 років він ініціював серед українців США масову допомогу жертвам цього геноциду. Понад сорок тисяч повоєнних біженців отримали допомогу від Українського допомогового комітету, очолюваного владикою Амвросієм Сенишиним.
Впродовж 1970 – 1979 років у Філадельфії діяв осідок Українського патріярхального товариства. Один із філадельфійських архипастирів Мирослав-Іван Любачівський після смерті Блаженнішого Йосифа Сліпого очолив УГКЦ, ставши Патріархом так званого «переломного періоду». Саме йому випав обов’язок провадити Церкву, яка тільки-но вийшла з підпілля.
В травні цього року Філадельфійська архиєпархія святкує столітній ювілей з часу офіційного заснування. З цієї нагоди нехай буде слава Богові за всіх тих, хто трудився та трудиться серед цієї важливої частинки УГКЦ, і многії літа всім її вірним, духовенству, зокрема теперішньому архипастиреві – митрополитові Стефану Сороці та єпископу-емериту Стефанові Сулику.
