Протягом червня Україна жила футболом. На другий план відійшли політичні суперечки та економічні проблеми. Зараз спеціалісти підраховують кількість туристів, фінансові здобутки і втрати, оцінюють політичні та моральні дивіденди, а жителі приймаючих міст сумують за святом футболу, яке впродовж місяця тривало на їхніх вулицях, за відкритими, життєрадісними португальськими, шведськими, голландськими, німецькими фанами, за особливою атмосферою, яку подарувало їм Євро-2012.
Підготовка: звинувачення у расизмі та заклики до толерантності
Україна разом із Польщею отримала право приймати Євро-2012 у 2007 році ще за президентства Віктора Ющенка та Леха Качинського. Впродовж п’яти років будували стадіони, аеропорти, готелі, ремонтували дороги, реформували транспортні системи, кілька піар-компаній працювали над створенням позитивного іміджу країни. Саме з останнім, а не з капітальним будівництвом та реформами були пов’язані найбільш резонансні матеріали у західних медіа – хворі на СНІД повії, знищення безпритульних собак, жадібність українських готельєрів і таксистів, вибухи у Дніпропетровську і найважливіше – згортання демократії в країні.
Одним із найскладніших викликів було звинувачення України та Польщі у расизмі. Програма ВВС «Панорама» 28 травня вийшла під назвою «Стадіони ненависті», де були показані кадри, як футбольні фани відверто демонструють нацистські привітання і ображають чорношкірих. Колишній капітан збірної Англії Сол Кемпбел настійливо радив англійським фанам не їхати на Євро-2012. На цьому тлі особливого звучання набули звернення Патріарха Святослава Шевчука та Митрополита Володимира Сабодана. Вони закликали до привітності і толерантності. «Ці події, які ми будемо переживати, є доброю нагодою, щоби дати можливість ознайомитися нашим гостям з глибиною духовності нашої країни і цього міста. А Львів – місто високої культури, глибокої духовності, справжньої християнської моралі», – зазначив Патріарх Святослав. Митрополит Володимир також застеріг від негативних емоцій та агресії. «Спортивні змагання завжди супроводжуються багатьма емоціями. Але серед них не має бути агресії до суперників та їхніх вболівальників, національного розрізнення… це передусім гра, яка не повинна стати приводом до жорстокості та прояву руйнівної сили, а приводом до терпеливості, честі, мужності у переживаннях поразок і шляхетності у перемогах» –сказав Глава УПЦ (МП).
До вияву шляхетності сердець закликали і польські єпископи у зверненні «Wystapmy w «dobrych zawodach» («Виступимо у «доброму бою»), в якому наголошували на повазі до фанів інших команд: «Приймаймо їх доброзичливо, від криймося на їхній запал, ділімо з ними надії та радощі, поразки та смуток, налагоджуймо добрі стосунки. Спільне шляхетне вболівання, ентузіазм, емоції нехай будуть спортивними і виражатимуть не лише радість і підтримку власної команди, але й повагу до супротивника». Важливо зазначити, що всі звернення, застереження і заходи безпеки стали дієвими. Бійку зчинили лише польські та російські вболівальники. Була невелика сутичка й у Львові – знову ж таки, з ініціативи росіян. За прояви расизму три федерації футболу – Росії, Іспанії та Хорватії – були оштрафовані (Російська федерація взагалі стала рекордсменом серед штрафників).
Церковні вболівальники: Бог на стадіоні
Окрім багатотисячних фан-зон у Києві, Харкові, Львові та Донецьку, дві невеличкі фан-зони привернули особливу увагу медіа. У Вишгороді священик УГКЦ облаштував фан- зону. в підвалі храму, сказавши, що це ще одна можливість привернення людей. «Люди старшого покоління розповідають своїм дітям і онукам, які до церкви ходять не так часто. Це для них можливість «зайвий раз» прийти до церкви і побачити, що храм – це нічого страшного, а священик така ж людина, як вони», – сказав він у коментарі телеканалу 1+1. Християнську фан-зону відкрили й монахи-редемптористи у Львові на території монастиря святого Альфонса. Перед початком матчів за участі збірної України там відправляли молебні до Христа Чоловіколюбця.
До багатьох церковних діячів журналісти зверталися із запитаннями, за кого вони вболівають і чи моляться за перемогу своєї збірної. Найважче довелося Папі Бенедикту XVI перед матчем Італія-Німеччина. Будучи справжнім дипломатом, він сказав, що його серце розриватиметься між двома командами. А після гри висловив жаль з приводу програшу німецької збірної та привітав італійську з перемогою.
Митрополит Кракова кардинал Станіслав Дзівіш, активний блогер, написав, що Блаженний Кароль Войтила вберіг ворота польської збірної від пенальті під час поєдинку з Грецією. «Коли мені сказали, що Пшемислав Титонь відбиватиме пенальті, то в серці і в молитві підтримував його з усіх сил. В дусі дякував Святому Отцеві, бо глибоко вірю, що він допоміг у цьому моменті». Ці слова журналісти часто протиставляли коментареві Патріарха Філарета, який сказав, що під час поєдинків фани «впадають у гріховний стан і піддаються масовому психозу», порівняв їх із мавпами, чим запам’ятався закордонним медіа. Крім того, він зазначив, що не дивиться матчі та не вболіває за українську збірну.
Блаженіший Любомир Гузар у своїй колонці в «Українській правді» також звернувся до питання молитви. «Залишається запитання: чи можна згадувати Бога, коли дивимося спортивні змагання? Думаю, що так. Звичайно, не як гравця, а тим паче не як своєрідного «небесного вболівальника». Спортивні змагання взагалі, а особливо такої ваги, як Євро-2012, – це не тільки радісне святкування і велика забава. Це своєрідне дзеркало буття. Рідко коли за інших обставин люди мають нагоду побачити себе такими, якими є насправді. А бачать саме завдяки тому, що Бог також є на стадіоні. Тому мудрі люди не забувають про Нього і там. Він єдиний, дивлячись у серце всіх учасників змагань, бачить, наскільки кожний спортсмен є людиною. Адже треба пам’ятати, що спорт виховує людей, вчить їх сягати краси та величі людської природи» – сказав він.
Саме такою великою грою ми мали змогу насолоджуватися протягом місяця, незважаючи на те, що українська збірна так і не вийшла з групи. Частково розвіяні страшні міфи, задоволені шведські фани з плакатами «We love Kiev», співи португальців і німців на площі Ринок у Львові додаватимуть бонусів іміджу України. Але, можливо, найважливіше не те, що європейці відкрили для себе Україну (хоча 300 000 туристів –найбільша кількість за часи незалежності), а те, що українці побачили європейців у себе вдома – веселих, галасливих, відкритих, які не дали надприбутків ресторанам і готелям, проте створили святкову атмосферу і заразили нею українців.
На жаль, наш парламент не дозволив насолодитися післясмаком єврочемпіонату: через два дні після офіційного завершення був ухвалений закон про регіональні мови, який остаточно нівелював відчуття свята футболу на вулицях і повернув життя українців у звичне русло протестів та боротьби.
Мар’яна Карапінка
