У грудні 1996 p., на запрошення Єврейського Університету в Єрусалимі, велика група (19 осіб) науковців, громадських і релігійних діячів, журналістів України відвідала Ізраїль і взяла участь у Міжнародному Конгресі, присвяченому трьохтисячолітньому ювілеєві заснування царем Давидом «Святого Града» Єрусалиму — «Єрусалим у слов’янських культурних і релігійних традиціях». Це вперше в новітній історії «Святої Землі» така численна і представницька група з України відвідує Ізраїль. У складі делегації — академік Ярослав Ісаєвич, професори Вячеслав Брюховецький, Григорій Грабович, Тарас Возняк, Леонід Фінберг, Володимир Попович, Дмитро Степовик, кандидат наук Оксана Забужко, Віктор Аленський, Володимир Ричка, священик Володимир Черпак, публіцисти Микола Рябчук, Віктор Кіркевич та інші відомі люди.
Українська делегація була найчисленнішою з-поміж усіх слов’янських країн і доповіді її учасників були репрезентовані в усіх чотирьох секціях Конгресу: «Слов’янська Старовина», «Середньовіччя», «Сучасна історія», «Теперішній час: політичні і релігійні проблеми». Іншою особливістю Конгресу було то, що українська мова була однією з чотирьох мов доповідей (інші — іврит, англійська і російська). Високий статус Єрусалимського Конгресу був визначений багатьма факторами: напередодні відкриття Конгресу Ізраїль відвідав Президент України Леонід Кучма, і наші прапори майоріли біля будинку Кнессету аж до приїзду делегатів Конгресу. На урочисте відкриття Конгресу з Тель-Авіву прибули посли України Олександер Майданюк та Росії Александр Бовін, які виступили перед делегатами у конгресовій залі Академії Наук Ізраїля. Учасників Конгресу привітали ректор Єрусалимського Єврейського Університету Єгошуа Бен Арієг, декан факультету гуманітарних наук Менахем Мільсон, віце-мер міста Єрусалиму Арієль Коген, віце-президент Академії Наук Ізраїля, директор Міжнародного Християнського Посольства в Єрусалимі Йоган Люкгоф, архиєпископ Берлінський Теофан.
Біблійна, історико-церковна тематика посідала одне з чільних місць на Конгресі, зокрема, на засіданнях секцій «Слов’янська Старовина» і «Середньовіччя». Важко навіть перерахувати теми доповідей, бо і українські, і польські, і румунські, і сербські та угорські славісти зробили істотний внесок у наукову біблеїстику, виступивши на Конгресі разом з ізраїльськими та західними (з Італії, Франції, Фінляндії) славістами.
Авторитетні науковці з різних країн переконалися тут, на Святій землі Господа нашого Ісуса Христа, в існуванні нових реалій у Східній і Центральній Европі: ніхто із ізраїльських і західних колег не змішує і переплутає тепер України і Росії: ми окрема нація, окрема держава і наша наука має в західних очах власний статус. Це зрозуміли, здається, і російські учасники Конгресу (А. Алєксєєв, С. Толстая, В. Тіхоміров, В. Кац, Н. Ботвіннік та інші), які виступали з цікавими доповідями. На жаль, така навмисна плутанина була узвичаєна на міжнародних зустрічах ще недавно, коли Україна була фактично колонією комуністичної Росії.
Завдяки добрій підготовці Конгресу (тут особлива заслуга ізраїльських славістів професорів Вольфа Московича і Самуїла Шварцбанда) українські й інші делегати Конгресу побували й помолилися в головних місцях, пов’язаних із земним життям Господа Ісуса Христа: у храмах гробу Господнього, Вознесіння, Тайної Вечері, Скорботної Дороги, Голгофи (Єрусалим), Різдва Христового (Вифлеєм), а також біля знаменитих Кумранських печер і на берегах Мертвого моря. Віруючі в Бога делегати Конгресу часто розкривали Біблію і з хвилюванням та сльозами на очах читали про великі й доленосні події, які розгорталися на тих теренах, де ми нині стояли…
Дмитро Степовик, професор Київської Духовної І Академії
