Рим, 19 березня 1990 р.— Єпископи Української Католицької Церкви в Україні перервали розмови чотиристоронньої Комісії для нормалізації відносин
між православною і греко-католицькою Церквами Західньої України,
видали наступне становище:
СТАНОВИЩЕ ІЄРАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В УКРАЇНІ
ВІДНОСНО РОЗМОВ ЧОТИРИСТОРОННЬОЇ КОМІСІЇ
З того часу, як совєтська преса опублікувала інформації, які не відповідають дійсному становищу подій в Україні, ми, єпископи Української Греко-Католицької Церкви в Україні, зібрані на зборах 17 березня 1990 р. у Преображенській церкві у Львові, запропонували наступні вияснення:
- Переговори чотиристоронньої Комісії були перервані з хвилиною, коли представник Верховного Архиєпископа Львова у протест залишив ці переговори. (Примітка — архиєпископ Володимир Стернюк є представником Верховного Архиєпископа Львова, Мирослава-Івана Кардинала Любачівського: Архиєпископ Стернюк залишив розмови у вівторок, 13 березня). З огляду на те будь-який документ, що випливатиме у наслідок переговорів, буде потрактований, як правно неважний. Це включатиме всі документи про передання церков.
- Причиною для перервання цих переговорів є постійна відмова Московського патріярхату визнати неканонічним псевдособор з 1946 р. у Львові. Так довго, як Російська Православна Церква не буде готова визнати Українську Греко-Католицьку Церкву, як Церкву, інституцію і правного члена, а не тільки як групи греко-католиків, і так довго, як чотиристороння Комісія не буде готова полагоджувати істотні питання, ми не бачимо жодної потреби дальше зустрічатись. Доки засадничі питання повної легалізації і регабілітації Української Греко-Католицької Церкви не будуть полагоджені, то не буде можливости дискутувати будь-який поділ церковних будинків між православними і католиками.
- Українська Греко-Католицька Церква вважає, що вся церковна власність, що була сконфіскована совєтською владою у період Сталіна, повинна бути повернена Українській Греко-Католицькій Церкві, як її правна власність. Коли влада поверне сконфісковані церкви і особливо катедру св. Юра, це дасть найкращу можливість дискутувати шлях задовільнити потреби православних вірних. Дальші переговори повинні відбуватись між представниками держави і ієрархією Української Греко-Католицької Церкви. Єпископат Української Греко-Католицької Церкви вважає, що всі дальші переговори повинні розглядати наступні питання:
- Українська Греко-Католицька Церква, згідно з вченням Ватиканського Собору ІІ, є Помісною Церквою — Еклезія Партікуляріс Суі Юріс. Повний змисл цих слів ми повинні розглядати разом із всіма іншими сестрами-Церквами. Це є недопустимо відноситись до нас, як громад або груп вірних східнього обряду.
- Українська Греко-Католицька Церква є і продовжує бути у сполуці з єпископом Риму, душпастирем і учителем Вселенської Церкви. Вона визнає його провідництво і зверхність у цілому світі.
- Українська Греко-Католицька Церква є одна Церква в Україні і діяспорі, якої Отець і Глава є Блаженніший Мирослав-Іван, Кардинал Любачівський, Верховний Архиєпископ Львова для українців.
- Все, що є репрезентоване делегацією Апостольської Столиці, і також єпископи Української Греко-Католицької Церкви погоджуються з Святішим Отцем Папою Іваном-Павлом II і Блаженнішим Мирославом-Іваном, Кардиналом Любачівським.
- Українська Греко-Католицька Церква бажає жити в мирі і зрозумінні, в дусі християнської любови і в злагоді з усіма Церквами і релігійними конфесіями. З таким відчуттям і ціллю її провід приступив до діялогу у напрямі нормалізації з Православною Церквою і її легалізації та повного публічного визнання владою УРСР і СССР.
- Українська Греко-Католицька Церква є проти всякого насильства і держить правдивий діялоґ між Церквами, може починати тільки тоді, коли Українська Греко-Католицька Церква буде повністю стабілізована і коли припиняться безпідставні звинувачення її у насильстві, прозелітизмі, поділі й релігійній війні.
- Відношення Української Греко-Католицької Церкви до влади є сперте на словах Святого Письма: «Ти маєш повинуватись авторитетові влади. Вся влада походить від Бога, громадський провід є покликаний Богом» (Римляни 13:1). Таким чином Українська Греко-Католицька Церква респектує владу так довго, як вона не буде діяти проти Божого права. Українці-католики бажають бути прикладними громадянами і активно брати участь у «перестройці» і правдивій демократизації. Згідно з нашим сумлінням Українська Греко-Католицька Церква була Церквою народу і бажає також залишитись на майбутнє.
- Починаючи з 17 вересня 1939 p., Сталін і його наслідники режиму вчинили серйозне безправ’я по відношенні до Української Греко-Католицької Церкви. З цієї причини, в ім’я правди, після права, Українська Греко-Католицька Церква заслуговує на повернення до такої ситуації, яка існувала в Україні перед цією датою. Це є тільки правно те:
Катедра св. Юра разом з приналежними будинками повинна бути повернена Українській Греко-Католицькій Церкві. Разом з катедрою св. Юра у Львові, всі катедральні церкви, які належали Українській Греко-Католицькій Церкві перед 1939 p., повинні бути повернені цій Церкві.
Так зв. Львівський «собор» з 8-10 березня 1946 р. повинен бути визнаний неканонічним і примусовим.
Церкви, каплиці, єпископські резиденції, манастирі (обидва — жіночі й мужеські), друкарні, школи, парафії, які належали Українській Греко-Католицькій Церкві перед 1939 p., повинні бути повернені.
Семінарії і богословські академії, які належали їй перед 1939 p., повинні бути повернені.
Всі монаші чини, жіночі й мужеські, посідатимуть легальний статус правної інституції.
Вся ієрархія, священики, ченці й черниці і вірні, які в наслідок їх приналежности і вірности Українській Греко-Католицькій Церкві потерпіли, починаючи з 1939 p., повинні бути реабілітовані.
Відколи Митрополит Галича і Верховний Архиєпископ Львова для українців від 1963 р. був примушений жити поза межами УРСР, так, щоб його поворот на престіл Львова був зроблений можливим.
- Українська Греко-Католицька Церква повинна посідати всі права, що їх мають інші Церкви в Совєтському Союзі на базі нового совєтського права свободи сумління. Це означає, що буде мати це право:
- буде визнана як Церква — інституція і законне тіло і мати право на посідання власности,
- вести соціяльну і харитативну працю,
- вести релігійне навчання і публікації,
- мати доступ до масової мідії і комунікації.
- У випадку різниці між совєтським правом і інтернаціональними домовленнями, які були підписані владою СССР, інтернаціональні домовлення повинні мати першенство, що включають наступні права, які повинні належати Українській Греко-Католицькій Церкві:
- повна релігійна свобода,
- офіційне публічне визнання владою,
- вільний доступ до місць культів,
- право організувати свої власні особливі ієрархічні структури,
- можливості вдержувати вільний контакт з вірними й іншими громадянами у своїй власній країні і поза,
- можливості вдержувати без перешкоди контакти з Папою Римським і Апостольською Столицею, і однаково з єпископами, священиками і вірними в діяспорі.
- Всі єпископи Української Греко-Католицької Церкви мають бути визнані авторитетною владою і їхні імена надруковані в папській книзі Аннуаріо Понтіфіціо.
- Українська Греко-Католицька Церква особливо вимагає, щоб центральна семінарія у Львові була відновлена так скоро, як тільки можливо, щоб можна виховувати майбутніх священиків. Вона повинна також мати рівне право вільно посилати священиків і кандидатів на священиків студіювати в Римі й інших місцях західнього світу.
- Після публічного визнання і легалізації Української Греко-Католицької Церкви вона буде керуватись церковним правом Східніх Католицьких Церков Вселенської Церкви. Вона має окреме право утворювати свої підлеглі структури і основні організації.
- На чолі Української Греко-Католицької Церкви стоїть Верховний Архиєпископ разом із своїм Синодом єпископів, які є у Львові. У відповідний найближчий час Українська Греко-Католицька Церква буде піднесена до патріяршої гідности. Тоді патріярх буде визнаний Папою Римським, іншими окремими Церквами, і авторитетна влада буде рядити Церквою в Україні й діяспорі.
Підписали у Львові наступні єпископи Української Греко-Католицької Церкви:
архиєпископ Володимир Стернюк
єпископ Філемон Курчаба
єпископ Юліян Вороновський
єпископ Михайло Саприга
єпископ Софрон Дмитерко
єпископ Павло Василик
єпископ Іван Маргітич
(Перекладено з англійського)
