«Не палай гнівом на злочинців, творящим беззаконня не завидуй. Вони-бо, як трава, швидко всохнуть, зів’януть, як рослина яра. Уповай на Господа й чини добро, щоб жити на землі й безпечним бути». Таку пораду віднаходимо у Псалмі 37. Мудрість, закладена в ньому, стала життєвим кредо 104-літнього старця Андрія Ворона, і невідомо, скільки б ще прожив, якби не нещасний випадок: загинув під час паводку під земляним завалом.
Ця проста людина залишила цілу валізу списаних зшитків, котрі нас вражають своєю мудрістю та широтою поглядів. Закарпатський журналіст Мирослав Дочинець опублікував невеличку брошурку вибраних текстів під назвою «Многії літа. Благії літа. Заповіді 104-річного Андрія Ворона – як жити довго в щасті та радості» (Мукачеве, 2009). На превеликий жаль, біографічні дані А. Ворона, котрі подає М. Дочинець, є дуже скупими. Відомо лише, що він народився на Закарпатті, де й навчався в гімназії та в греко-католицькій семінарії. Двічі сидів за ґратами. Вперше – за те, що оборонив свою дівчину від жандарма, вдруге – комуністи вислали на заслання за «куркульство». За життя встиг побачити уссурійські ліси, калмицькі степи, ріку Печору й гори Алтаю… В Росії закінчив технікум лісового господарства, але за першої ж нагоди повернувся на Закарпаття, де жив із праці своїх рук, пораючись на городі й у саду, майструючи по селах та нотуючи свої думки й спогади: «Багато земель я сходив, на п’яти морях бував, жив у теплих і холодних краях, але милішого за Закарпаття не бачив. Недарма його назвали Срібним. Срібло – метал чистоти, здоров’я і мудрості. Тут мій скарб – сад, маленька винниця, криниця, майстерня і шафа з книгами. І тут моє серце».
Старець Андрій радить глибоко сприйняти біблійну заповідь «В поті чола будеш їсти хліб свій». «Це не кара, – вважає А. Ворон, – це вимога, припис. Щоденний хліб (їжу) треба заслужити. Кожного дня вчини якесь зусилля – до поту. З потом вийде недобра сіль і недобрі нерви». Однією з найпоширеніших недуг ХХІ століття вважають серцево-судинні хвороби та депресію. Як причину наводять малорухливий спосіб життя сучасних людей.
Вражає трепетне ставлення нашого старця до всього живого. Природа – своєрідна книга, яку він уважно читає, від якої вчиться: «Навчися бачити довкола себе все живе і радіти йому – бадилині, дереву, птиці, тварині, землі, небу. Вдивляйся в них добрими очима і з уважним серцем – і відкриються тобі такі знання, які не знайдеш у книгах. І побачиш у них себе – упокореного і оновленого». В іншому місці старець радить: «У тиху годину сідай у самоті й споглядай світ природи, намагаючись розчинитись в ньому. І серце наллється спокоєм».
Значну увагу А. Ворон приділяє воді. «Шукай нагоди побути біля води. Вона зніме втому, промиє думки. З водою треба говорити, бо й вона говорить до тебе». Відтак він радить завше пити лише чисту воду, не чекаючи спраги. «То перші ліки, – вважає старець, – Куди мене доля не вела, я найперше шукав криницю, джерело». «Вона освіжить мозок, підсилить серце і розм’якшить нерви». Чистої води старець радить споживати «не менше літра щодня, а краще 2 літри». Від солодкої та мінеральної води застерігає: перша роз’їсть печінку, друга замурує судини. Кава, чай, молоко, соки, пиво, на думку А. Ворона, підточують серце.
Всі ці знання є плодом глибокої релігійності та християнського способу життя старця Андрія. «Дослухайся свого серця, і тобі відкриється, для чого тебе «покликано», в чому міра твого призначення. Може, ти прислужишся одній людині, може – світові, а може – Богу… Виховуй волю, розум і спокій душі. Це – щастя». В іншому місці: «Відкрий серце Духові – і Він допоможе в немочах, підкаже як молитися, як чинити, як вийти з біди, перемогти обставини. Бо, як мовить святий Павло: “Коли за нас Бог, то хто проти нас?”. А Бог завжди з нами, за тих, хто відкривається і довірився Йому».
Що б не траплялося в житті, старець Андрій радить приймати з подякою, в покорі: «Приймай радощі і незгоди з подякою. Все це милість Божа… Через поле смирення прийдеш до тихої води. Благодать буде найвищою тобі заслугою». Неприємні життєві ситуації, страждання А. Ворон трактує як ліки: «Приймай усе, що випадає на долю, як хворі приймають ліки… Приймай смиренно все, що з тобою стається, навіть найгірше, бо смисл гірких прикростей є духовне здоров’я і цілісність життя».
Смертного часу старець радить не боятися, а радше завжди бути готовим віддати Богові те, що від Нього одержав. Коли його запитали, чи не набридло йому стільки жити, відповів: «Мені однаково, чи проживу я 100 днів, чи 100 років. Я однаково проживу їх у тихій радості, вгадуючи кожної хвилини, що від мене чекає Бог. Я дивлюся на світ Його очима, Його вухами слухаю». Щось подібне говорили лише видатні містики, на кшталт Івана від Хреста. У брошурі опубліковано декілька вранішніх і вечірніх молитов, укладених А. Вороном.
Як християнин з глибокою вірою старець Андрій застерігає від всіляких форм окультизму: «Не вір у забобони, звіздарство, не вдавайся до ворожби. Тримай душу і серце в чистоті» (пор. : Втор. 18, 10-13). Це застереження особливо важливе тепер, коли Міністерство праці та соціальної політики України ввело в державний реєстр «нові спеціальності» астролога, ворожбита й хіроманта!
Застерігає старець Андрій від «синів человічеських», себто від сильних світу цього «політиків, провідників і начальників. Їх зусилля не пов’язані з цілістю життя окремої людини. Сподівайся тільки на себе, спираючись на Господа». Однак, радить бути при молоді, не засуджувати її, а намагатись зрозуміти, не повчати, а навчати. «Бо нерідко молоді і розумніші, й чесніші, і добріші за нас… Якби моя воля, – зазначає старець, – я б до урядництва пускав тільки молодих. З ними і старим жилося б легше».
Думки, висловлені А. Вороном, прості, пройняті мудрістю й 100-літнім досвідом. Це не що інше, як християнський підручник екології людини. «Маємо унікальний, осмислений і пронизаний істинною духовністю устрій життя людини… Це не просто безцінні крихти набутих знань і вмінь мудрого старця, це Система», – зазначив доктор медичних наук, академік В. Білоног.
Священик Олег Гірник
В оформленні використана графіка з книги Мирослава Дочинця «Многія літа. Благії літа»
