Цією статтею завершуємо огляд Східних Католицьких Церков невізантійського обряду. З часу створення рубрики «Східні Церкви» ми розповіли про чотири обрядові родини східних католиків – вірменську, халдейську, александрійську та антіохійську. Останньою в цьому ряді є Ефіопська Католицька Церква, яка належить до александрійської родини і про яку йтиметься цього разу. Крім того, ми ознайомили читачів з історією кількох Церков візантійської традиції – Мелькітської, Російської та Грецької. Про Східні Католицькі Церкви візантійської традиції розповідатимемо й у наступних числах «Патріярхату», бо їх є найбільше. Після завершення загального огляду Церков перейдемо до заглиблення у їх літургічну, аскетичну богословську традицію.
Апостол Пилип і св. Фрументій
У книзі Діянь апостолів є розповідь про хрещення апостолом Пилипом ефіопського євнуха. І хоч іс‑ торики твердять, що йдеться не про територію сучасної Ефіопії, передання приписує першу проповідь християнства саме цьому охрещеному євнуху, який служив у цариці Кандакії.
Першим ефіопським єпископом був святий Фрументій з Тира. Корабель, на якому він плив, зазнав кораблетрощі біля берегів Ефіопії. Вибравшись на берег, Фрументій почав проповідувати Євангеліє. І вже у 330 році завдяки прихильності правителя Аксума християнство стало державною релігією. Близько 347 року Фрументій був рукоположений у єпископи славетним Афанасієм Александрійським. В традиції ефіопського християнства святого Фрументія називають «батьком миру» і «відкривачем світла».
А в 480 році до Ефіопії прибуло «дев’ятеро святих». Згідно з переданням, ці люди були в опозиції до рішень Халкідонського Собору і якийсь час жили серед коптів. Свої богословські погляди вони принесли в Ефіопію, і місцева Аббісинська Церква (ще одна назва Ефіопської Церкви – Авт.) пішла шляхом Коптської, не погодившись з рішеннями Вселенського Собору. З цього часу ефіопи разом із коптами опинились поза католицьким сопричастям. Водночас діяльність «дев’ятьох святих» мала потужний місійний характер і суттєвий вплив на розвиток місцевої чернечої традиції.
Від самого початку Ефіопська Церква була частиною Александрійського Патріархату. Її митрополита і єпископів призначав Александрійський (Коптський) Патріарх. Митрополит, глава Церкви, мав титул «абуна», себто «отець», «папа». Характерною особливістю ефіопського християнства стало дотримання деяких древніх юдейських традицій – таких як шабату (і в суботу, і в неділю існують певні обмеження в їжі, схожі на юдейські – Авт.). За своєю структурою ефіопський храм нагадує юдейський. У «святая святих» зберігається символічний ковчег завіту – табот. Існує версія, що християнство в Ефіопії по‑ чало поширюватися з Палестини. А до того часу тут були осередки юдеїв-прозелітів. Саме тому передання про ефіопського євнуха, який дорогою з Єрусалима додому читав книгу пророка Ісаї, був охрещений апостолом Пилипом і став просвітителем Ефіопії, не є безпідставним. Літургійна традиція ефіопів, незважаючи на спорідненість із коптською, зазнала сирійського впливу і перетворилася на самобутній обряд.
Єдність «не по розуму»
Ще у XIV столітті в Ефіопію прибули католицькі місіонери, а Папа Євген IV у 1439 році надіслав правителю цієї країни листа, запропонувавши Ефіопській Церкві приступити до відновлення католицької єдності в контексті тогочасної Ферраро-Флорентійської унії між Західною Церквою і Церквами Сходу. Але така ініціатива не знайшла підтримки.
Саме на XV століття припав період небаченого розквіту Ефіопської Церкви. У той час вона активно провадила місійну діяльність та розвивала науку. Ситуація змінилась у XVI столітті, коли в 1531 році Ефіопії завдало нищівного удару мусульманське військо Ахмеда Гранга. І хоча мусульмани в країні на той час вже мали свою меншину, християнське населення опинилось у непростих умовах. Правитель Ефіопії звернувся по допомогу до португальців, які тоді перебували в Гоа (південний захід Індії). Завдяки їм натиск ісламських військ вдалося стримати.
Разом із португальцями до Ефіопії прибули єзуїти. Спочатку їх місія не була успішною, хоча після першої зустрічі з «католицьким світом» ефіопи виявили слабке бажання єднання. У 1553 році Хуан Альфонсо де Поланко звернувся до засновника єзуїтів Ігнатія про відрядження до Ефіопії талановитих священиків для місії. Уся ця історія закінчилась тим, що 24 січня 1554 року Папа Юлій III затвердив єзуїта Хуана Нуньєса Баррето першим Патріархом Ефіопської Церкви. Налагодивши тісні зв’язки з місцевою елітою, єзуїти у 1622 році схилили правителя Сусейноса до унії з Римом. У 1623-му єзуїт Альфонсо Мендес став Патріархом Ефіопської Церкви, якого затвердив Папа Григорій XV. Офіційно унія в Ефіопії була проголошена у 1625 році, але тривала недовго – всього 10 років. Причиною чергового розриву єдності стали активні реформи Мендеса, який, не зважаючи на місцеві звичаї і традиції, взявся перекроювати ефіопське християнство з допомогою латинських лекал. Активна, я б сказав, агресивна латинізація (Мендес намагався замінити ефіопський обряд латинським – Авт.) спровокувала громадянську війну в країні. І у 1636 році (імператор Сусейнос помер 1632-го) єзуїтів вигнали з Ефіопії.
Друга спроба єднання
Католики змогли повернутись в країну тільки через 200 років. У 1839-му сюди прибули монахи – лазарити і капуцини. Однак вільно працювати вони змогли тільки після 1889 року, коли правителем Ефіопії став Менелік ІІ. У той час контроль над Еритреєю перебрала Італія, що сприяло активній діяльності католицьких місіонерів та зародженню католицьких ефіопських спільнот. У 1935 році Ефіопія потрапила під владу Італії, що також посилило католицький вплив. А в 1940-му на запрошення імператора Хайле Селассіє до Ефіопії прибули єзуїти з метою заснування першого в країні університету, який існує донині.
Повноцінна церковна структура Ефіопської Католицької Церкви виникла у 1961 році, коли було створено митрополію Адіс-Абеби з двома єпархіями в Асмері та Адіграті. Проте не надто багато ефіопських християн вирішили перебувати в єдності з Римом. Мабуть, не останню роль відіграли сумні події XVI століття, коли тої єдності намагалися досягти шляхом «ламання хребта» помісній Церкві Ефіопії.
У 1993 році Еритрея здобула незалежність, завдяки чому було засновано дві єпархії – в Керені й Баренту. А тепер Ефіопська Католицька Церква має три єпархії в Ефіопії та три в Еритреї. Окрім єпархій, які додержують древнього ефіопського обряду, було створено п’ять апостольських вікаріатів латинського обряду на півдні країни. Церкву очолює митрополит Адіс-Абеби Берганеєсус Д. Сурафіель. Ефіопська Церква налічує 230 тисяч вірних (вірних латинського обряду – 500 000), 207 парафій, 600 священиків та майже 1200 монахинь. Має дві семінарії в Асмері та Керені (Еритрея). Крім того, молодь може навчатися у францисканському інституті філософії і теології в Адіс-Абебі. Існує Папський ефіопський коледж у Римі, заснований Папою Бенедиктом XV у 1919 році.
Ефіопська Католицька Церква підтримує дружні відносини з Ефіопською Православною (Дохалкедонською або Орієнтальною) Церквою, яка охоплює більшість християн країни та отримала автокефалію від Коптської Церкви у 1959 році. Ефіопська Православна Церква, своєю чергою, надала незалежність Еритрейській Церкві у 1993 році. Православна Церква Ефіопії налічує понад 25 мільйонів вірних і 30 000 парафій.
Ефіопські християни можуть похвалитися великою кількістю місце‑ вих традицій, зокрема в архітектурі та іконописі. Вірні дотримуються багатьох постів (миряни – 180 днів у році, духівництво – 250). За легендами, старозавітній ковчег був викрадений і вивезений до Ефіопії, де й зберігається дотепер у храмі Божої Матері Сіонської. Проте ні підтвердити, ні спростувати ці чутки не вдалося нікому, адже монахи до храму не пускають нікого.
Анатолій Бабинський
