Довго, довго моливсь український нарід за свою свободу і незалежність, щоб бути своїм господарем у своїй хаті — державі, щоб український нарід міг належати до кола вільних народів. Не раз здавалось нам, що Всевишній Триєдиний Господь не чує наших молитов, і нам здавалось, що ми є забутими всіма, як неіснуючий народ — нація з понад тисячолітньою християнською культурою й історією. І в такій безнадії і безперспективності ми стали безпосередніми свідками воскресіння Української Церкви в Україні, де знову, після довгих, довгих років гармонійно прозвучали святоюрські і святософійські дзвони, голосячи відродження українського християнства.
Ми ще не встигли належно оцінити цих непроминально величних подій в історії нашої Церкви й українського народу, як знову на наших очах воскресла Україна, коли Верховна Рада України 24 серпня 1991 р. проголосила незалежність України. І сталось це, за що український народ змагався цілі століття і сталось тепер без кровопролиття, без жертв і навіть без дозволу сильних того світу. Все це сталось понад всяку людську уяву і фантазію. Все це незаперечна дійсність. Ми все ще не спроможні опритомніти, нам здається, що це тільки сон, а не дійсність.
Не зважаючи на те, чи ми в це віримо, чи ні, але в цьому розвитку неймовірних подій є незаперечний і видимий Божий палець — Божа воля. Ми свідомі незаперечної істини про те, що для людини є неможливе, то у Бога все є можливим, але дуже часто про це ми забуваємо і над тим не застановляємось, а варто мати це на увазі.
Ще тому кілька тижнів існувала велика світова надпотуга, яка на протязі довгих років загрожувала вільним народам західнього світу і на протязі, дослівно, кількох днів ця надпотуга розпалась, а під’яремні народи, і в тому й Україна, проголосили свою незалежність. Хто передбачив такий розвиток подій, навіть самі змовники перевороту не передбачали таких наслідків! М. Горбачову, який пішов на спокійний відпочинок, щось подібного навіть не могло приснитись, що з вакацій поверне до Москви не як президент СССР, бо ж ця комуністична імперія за кілька днів його відсутности розпалась, а складові республіки проголосили свою національну незалежність. На наших очах розпалась тюрма народів і то без зовнішнього втручання, а, навпаки, деякі західні сили, а зокрема президент Джордж Буш, за всяку ціну бажав, тай дальше бажає задержати Україну й інші республіки у підневільному стані. Пригляньмось добре, і ми виразно побачимо, що від довшого часу американські президенти кожного року проголошували тиждень поневолених народів, так і цього року президент проголосив «Тиждень Поневолених Націй». Ні більше, ні менше все йшла мова про народи Совєтського Союзу, які стали жертвою комуністичного терору при повній і безоглядній домінації російських шовіністично-імперських течій.
І ось тільки що впав промінчик волі, волі для тих народів, і в тому також для України, і зразу забулась декларація про «Тиждень Поневолених Націй», і президент США Джордж Буш особисто поїхав до Києва, щоб переконати Верховну Раду на чолі з Леонідом Кравчуком про те, щоб дальше залишитись «під опікою старшого брата». Дж. Буш й інші не змінили своєї думки щодо республік Совєтського Союзу, які після невдалого путчу проголосили свою незалежність, і дальше закликають, щоб ці республіки повернули до спільного союзу, бо М. Горбачов не буде мати праці. Ось так показується два обличчя, справжнє і підмальоване, себто штучне. Проголошувати «Тиждень Поневолених Націй» можна коли завгодно, бо воно нічого не коштує, а підписувані декларації, на жаль, не мають жодного фактичного покриття, ще гірше, як рубель, якого не можна ніде виміняти, бо ніхто його не хоче.
У вирі цих унікальних! і, правдоподібно, неповторних подій можна завважити багато курйозів і дубльованих стандартів. Ось візьмім такий факт, ось ядерна зброя є в основному розміщена у трьох республіках: російській, казахстанській і українській. Йде мова про те, що це створює небезпеку, невідомо для кого, треба сконцентрувати в одній російській республіці. А де є ця велика безпека, коли ядерна зброя буде у російській республіці, що нічого не зможе статись? Чи російська республіка безпечніша за Казахстан чи Україну? Від коли? Знову ж в Америці є поширена опінія, що не добре, щоб поодинокі республіки колишнього Совєтського Союзу були незалежними і самостійними, краще, щоб вони знову були поневолені і були разом. А пригадуємо собі, коли була мова про поєднання двох Німеччин, Західньої і Східньої, то знову кричали — об’єднана Німеччина — це буде знову велика загроза для Европи. Отже, об’єднана Німеччина буде загрозою, але об’єднаний Совєтський Союз не буде загрозою не тільки для Европи, але для цілого світу? Чи це не є дубельтові стандарти? Так само можна сказати про визнання незалежности балтійських народів і не визнання інших. Звичайно, не можна мати застережень щодо визнання балтійських народів, але чому не стосуються ті самі критерії до інших республік: України, Білорусі, Казахстану, Вірменії, Азербайджану і т.д. Критерій, що, мовляв, одні були коротше під більшовицькою окупацією, а другі довше, не є об’єктивним критерієм для визнання чи невизнання.
Богу дякувати, що республіки колишнього Совєтского Союзу не питали нікого, чи їм можна проголосити свою незалежність, чи ні, але проголосили, бо цього вимагав, бажав і за це через довгі роки боровсь український народ і народи інших республік. Нам треба собі усвідомити дійсний стан і з цієї позиції робити висновки і наші пляни на майбутнє.
Вдумаймось над цими унікально-історичного значення фактами, яких ніхто не передбачив і навіть не уявляв, що таке може статись. Не допомогла ні ядерна зброя, ні танки, ні когорти спеціяльної поліції «омонівців», ні жорстоке КДБ, ні «непомильна» ленінська комуністична партія, і надсвітова потуга розлетілась, і тут ми бачимо Божий палець, Божу волю, Боже чудо. Молитви до Всевишнього Господа Бога були вислухані, і диявол не мав сили дальше остоятись.
Пригадаймо собі історію визволення св. апостола Петра, якого велів ув’язнити цар Ірод. Петро спав між двома вояками, закутий подвійними ланцюгами. Чотири сторожі і кожна по чотири вояки стояли на варті. Янгол штовхнув Петра у бік і сказав: «Вставай, зодягнися і ходи за мною». Сторожа не робила жодного спротиву, а залізна брама сама відчинилась.
Такі були Господні чуда в далекому минулому на заранні християнства. У випадку визволення ап. Петра Господь вжив для визволення янгола, а у випадку розпаду Совєтського Союзу Господь ужив смертних людей, і сталось таке, що трудно собі сьогодні все це пояснити і усвідомити, а декому ще тяжко у цю незаперечну дійсність повірити. Раз і назавжди спала «ікона» Леніна, а ленінці нишком відмовляються від нього. Розпалась комуністична тюрма народів, а на її пожарищі воскресли уярмлені народи до незалежного самостійного життя. Дякуймо Всевишньому Господу Богу і Пречистій Богородиці Діві Марії, Божій Матері, що вислухали наші молитви і послали нам свої ласки і дали можливість дальше вже вільно, без переслідування, молитись і восхваляти Господні небеса.
Молімо Всевишнього Господа Бога і Матір Божу, щоб нам дали ласку у християнському дусі вдержати українську християнську державу на хвалу Божу і нашої Української Церкви та для добра знедоленого українського народу. Українському народові даний великий шанс, якого ми не можемо не використати. Залишім всі особисті, групові й всякі інші порахунки і міжусобиці, але діймо рішучо з Божою допомогою у напрямі закріплення української самостійної і незалежної держави. Нам даний Богом великий і неповторний шанс, не змарнуймо його.
М. Г.
