Слуга Божий Митрополит Андрей
І Патріярх Ісповідник Йосиф Сліпий —
Це титани духа, самопосвяти, праці
І терпінь задля вірности Церкві своїй.
Кермуючи кораблем на бурхливих хвилях,
Не тратили віри на відродження нові.
Хоч Церква і нарід були в руїні,
Бачили в п’ятниці воскресаючі дні.
Оба, як один, як той Прометей,
Каралися на засланнях Сибіру.
Кровожадний орел випивав кров,
Та не осягнув цілі, зневіру.
Живучої крови не випив до дна,
Бо вона знов оживала.
Зміцнювала знеможені тіла ущерть
І титанів духа до нас навертала.
Були всім для всіх, для Церкви, народу.
Віддали все, що мали, для святих ідей.
Браму вічности замкнули й пішли по нагороду
За свої терпіння, за п’ятниці день.
Їх молитви стеляться у стіп Господніх,
Як пелюстки квітів весняного дня,
Як золота пшениця, що літом дозріває,
Краса листя, що осінню спадає,
Чи білі сніжинки — невинности краса.
Україна — Богдан Мигаль
