Ще завчасно давати оцінку, чи робити підсумки відбутої історичного значення канонічної візитації в Канаді й США Патріярха, Блаженнішого Кир Йосифа. За те, з приводу візитації варто звернути увагу на деякі проблеми, які були наглядними, та дещо вказати і підкреслити. Хочемо ми цього, чи ні, але патріярша канонічна візитація Голови Помісної Української Католицької Церкви, їх Блаженства, Блаженнішого Кир Йосифа виявила багато важливих і суттєвих питань. Візитація ще раз вказала і пітвердила, що Візитатор, Патріярх, їх Блаженство, Блаженніший Кир Йосиф є справжнім нашим Патріярхом. Він є не тільки номінативним Патріярхом, але справжнім Патріярхом наших душ, Патріярхом великого ума, який формував і формує наше церковне й релігійне життя, стоїть на чолі Поміснної УКЦеркви і керує нею.
Візитація Первоієрарха Блаженнішого Кир Йосифа відкрила багатьом очі на ряд питань, вона виразно виявила, де стоять миряни і наші душпастирі – священики з Владиками на чолі. Показалося, як далекі є слова від діл. Часто слова, що несуться з церковних амвон про любов ближнього, про пошану авторитетів залишаються пустими фразами без значення. Часто ті, що ці слова голосять в щоденному житті діють протилежно. Це вказує на те, як мало застановляються над змістом того, що самі голосять. Саме слово без чину, без підтвердження добрим ділом є мертвим.
Незаперечним є, що блиск з сіяючими самоцвітами мітри є тільки зовнішньою ознакою ієрархічної вищости в церковному житті, але не виповняє внутрішнього змісту, духових атрибутів, що підкреслюють прикмети церковного керманича. Стадо може піти тільки за таким душпастирем, церковним керманичем – владикою, коли він буде не тільки пишатись у пурпурах і золотих з сіяючими самоцвітами мітрами, але світити внутрішнім сяйвом: посвятою, добротою, любов’ю, щирістю, зрозумінням і правдомовністю до всіх. Сказати легко, але здійснювати в житті куди важче. Скільки є таких, що стараються це здійснювати?
Подивімся на деякі питання з близька і скажім голосно для себе самих. Киньмо оком на Всесвітній Євхаристийний Конгрес, що відбувся в Австралії і пов’яжім це з відсутністю наших Владик з США. Що було причиною, що Владики з США, ні один не був з Патріярхом, їх Блаженством, Блаженнішим Кир Йосифом? Не мали грошей, чи може заважив лист Кардинала Й. Війо, який обмежував Верховного Архиєпископа у виконуванні його обов’язків? На ці питання відповіді від наших Владик не одержимо. Кожний повинен сам собі на них відповісти.
Українська преса принесла радісну вістку, що їх Блаженство Блаженніший Кир Йосиф після Євхаристійного Конгресу на запрошення канадських Владик приїзджає на візитацію до Канади. Не було жодної згадки, чи Блаженніший також завітає до США. Те, що повинні були зробити Владики і запросити Голову УКЦеркви на візитацію, зробили миряни. Миряни улаштували мирянські збори, виносили стосовні резолюції, писали листи до Владик, прохаючи, щоб вони запросили на візиту їх Блаженство, Блаженнішого Кир Йосифа. Щоб заспокоїти «дітей» було подано до преси, що вислано запрошення для Верховного Архиєпископа на приїзд до США, а що в дійсності сталось значно пізніше, як було подано у пресі. Таке запрошення вийшло тільки з Митрополичої Канцелярії у Філядельфії. Владики Я. Ґабро і Й. Шмондюк зробили ще пізніше. Владика Й. Шмондюк вислав запрошення кілька днів перед тим, як їх Блаженство, Блаженніший Кир Йосиф мав приїхати до Філядельфії. Чому воно сталось так, чи може це має якесь пов’язання з тим, що один з відпоручників папського Нунція в Канаді дораджував їх Блаженству, Блаженнішому Кир Йосифу, не їхати до США?
Візитація Блаженнішого Кир Йосифа ще раз виразно виявила хто щиро від душі й серця допомагає і піддержує в здійснуванні плянів їх Блаженства, Блаженнішого Кир Йосифа, а хто це робить тільки про людське око. Візитація, як і сама підготовка до неї в різних місцевостях виявила багато людських слабостей і показались типічні шекспірівські персонажі. В деяких місцевостях приїзд їх Блаженства мав стати причиною ще одного поділу. Не раз ставало соромно за тих, яких так довго приходилось просити, щоб вони запросили Патріярха, їх Блаженство, Блаженнішого Кир Йосифа на візитацію до американських дієцезій, а тут раптом ті самі стали в позу, що тільки вони і ніхто інший будуть вітати їх Блаженство.
Незаперечним фактом є, що миряни докладали всіх зусиль, щоб. їх Блаженство, Блаженнішого Кир Йосифа, як найбільше достойно, гідно й величаво вшанувати і прийняти. Старались в кожній місцевості, де їх Блаженство був повідомити англомовну пресу, радіо й телевізію про його приїзд, представити посадникові міста, чи взагалі особистостям даної місцевості. Жалко, але правдою є те, що деякі наші Владики робили безпотрібні труднощі, щоб до того не дійшло. Про це найкраще могла б поінформувати метрополича канцелярія у Філядельфії, чи канцелярія стемфордської дієцезії. Зрештою тут нема місця, щоб писати всі ці труднощі. Стемфордський Єпископ Й. Шмондюк також ускладнював працю Громадському Комітетові Метрополії Нью Йорку для вшанування й привітання Верховного Архиєпископа Помісної УКЦеркви Блаженнішого Кир Йосифа. Спроби Комітету, щоб Владика Шмондюк патронував цей Комітет і приняв на авдієнцію були безуспішні. (Мабуть треба було звернутись за посередництвом до стемфордської поліції, як це сталось було в 1970 р. то може Владика був би ласкаво уділив хвилину уваги Комітетові.) Плян приїзду Блаженнішого Кир Йосифа був домовлений і укладений так, як було подано в пресі, але Єпископ Шмондюк змінив. З сторони Комітету були різні спроби, щоб якось розбіжності узгіднити й ще поновно звернувся до Владики, щоб він прийняв на авдієнцію Громадський Комітет. Відповідь була – про що будемо домовлятись з громадою, – громада має молитись і слухати.
Якось так склалось, що в деяких місцевостях при зустрічі з їх Блаженством, Блаженнішим Кир Йосифом окружали не ті, що його щиро й віддано піддержували й піддержують. Вони були в тіні, їх пляново відсували шекспірівські персонажі – окозамилювачі. Вони навіть готові були виголошувати високознеслі промови і ставили себе в пози провідників.
Дехто з тих відсунених, що були поставлені в тінь прийняли цей факт одні з меншим, другі з більшим жалем. Вони сподівались, що при цій нагоді будуть мати можливість бути з їх Блаженством, Блаженнішим Кир Йосифом не тільки близько духово, але й фізично, себто безпосередньо бути і розмовляти про актуальні проблеми нашої Церкви.
Незалежно від всіх цих позитивних й неґативних нюансів канонічна візитація Патріярха, їх Блаженства, Блаженнішого Кир Йосифа була гідна, достойна й велична. Вона влила свіжої крови, оживила церковно-релігійне життя, потвердила й посилила дальші наші змагання за історичні права Помісної УКЦеркви і вказала потребу на екуменізм наших Українських Православної і Католицької Церков. З цієї візитації належало б зробити висновки, зокрема тим, які відповідають у якійсь мірі за долю нашої Церкви.
Поруч всього залишається нам один дуже важливий і незаперчний факт, – немає у нас другої людини яка могла б так масово, спонтанно і віддано згуртувати й обєднувати вірних не тільки нашої Української Католицької Церкви, як це неоднократно виявив перед тим і тепер своєю патріяршою візитацією їх Блаженство, Блаженніший Кир Йосиф. Його багатолюдні зустрічі при усіх нагодах, це мова якої не можна заперечити. Можна було робити припущення, що з приводу цієї візитації Блаженнішому Кир Йосифу вдасться зробити більше, можливо й були такі пляни. Треба підмітити, що їх Блаженство Блаженніший Кир Йосиф з свої сторони зробив все, що було в його силах й спроможностях. Якщо того не збагнули, чи не бажали збагнути наші Владики і не піддержали не тільки словами, але ділом, зусиль Первоієрарха, Патріярха Помісної УКЦеркви їх Блаженства Блаженнішого Кир Йосифа то нехай на них спадає відповідальність за дальшу долю нашої Церкви. Ми, зорганізоване мирянство, повинні дальше піддержувати морально і матеріяльно їх Блаженство, Блаженнішого Кир Йосифа, працювати для добра нашої Церкви й молити Всевишнього Господа Бога і Пречисту Діву Марію, щоб нагородила його довгим віком й кріпким здоров’ям!
