До висловлення декілька думок спонукала мене доповідь о. д-ра Івана Музички, що була виголошена на Загальних Зборах римського Товариства Св. Софія і Зборах всіх Товариств Св. Софія, що є в США, Канаді, Англії і Бельгії, що відбулись 17-21 лютого 1997 р. у Римі, на тему: «Участь мирян у праці Церкви в Україні», яку друкуємо у цьому числі журнала. Цю доповідь можна назвати майже першою ластівкою, що пише на ці теми не мирянин, але священик. Знаємо, що перші ластівки, не все сповіщають весну. Можна це сказати і про доповідь о. І. Музички, але все ж таки вона заповідає, що таки на цьому мирянському полі повинна прийти «весна».
Треба бути вдячним о. І. Музичці, що порушив важливе питання мирян у нашій Церкві. Питання мирян було актуальним вже давно, але ніхто ним не займався, ніхто цим не турбувався, здавалось, що так, як є і так було на протязі не тільки років, чи десятиліть, але століть, що воно є нормальним. Так ми жили і сьогодні, живемо без змін. Ролю мирян зведено до молитви і пожертв. Латинська Церква під тим оглядом зробила великий крок вперед. Зворот у сторону мирян у Католицькій Церкві стався на Вселенському Соборі Ватиканському II, на якому прийнято концепцію, що є Христова Церква, себто визначено з яких чинників вона складається. Отже на цьому ж Вселенському Соборі Ватиканському II прийнято, що Христова Церква, це є Божий Люд. На жаль це поняття «Божий Люд» сприймається неправильно, бо під цим багато, а навіть ієрархи розуміють найширше поняття мирян, чи простолюддя, що не відповідає визначенню Вселенського Собору Ватиканському II, який під назвою «Божий Люд» розуміє три складові чинники: миряни, священики і єпископи, які творять повноту Христової Церкви. Відсутність одного з названих чинників не творить повноти Христової Церкви. Якщо так, то вони мають не тільки обов’язки, але також і права. До тепер так було, що мирянин не мав жадних прав, тільки обов’язки. Під тим оглядом Католицька Церква пішла далеко вперід. Вона звернула особливу увагу на мирянський сектор і до обов’язків мирян наділила їх і правами. На жаль у нашій Церкві цього не помічається.
Слід підкреслити, що рішення Вселенського Собору Ватиканського II є зобов’язуючими і для нашої Української Церкви. На жаль з того часу, по сьогодні роля мирян у нашій Церкві не змінилась. Це також сталось і повідношенні загального становища нашої Церкви. Правильно о. д-р Іван Гриньох писав. Вселенський Собор Ватиканський II для наших українських владик для нашої Церкви не відбувся. На жаль така була, і здається в багатьох відношеннях і на далі залишилась, дійсність у нашій Українській Церкві по сьогодні. Вийняток під тим оглядом зробив св. п. Патріярх Йосиф. За його благословленням постало Українське Патріярхальне Товариство виключно, як мирянська організація з виразно визначеними завданнями і ціллями. На своїх початках воно мало і дещо іншу назву і видавалось, що воно є створене на коротко терміновий час, але життя ставило перед ним нові й невідкличні вимоги. Товариство провело і дальше проводить вагому працю, а в основному держить все живою ідею св. п. Патріярха Йосифа, якою є патріярхат Помісної Української Католицької Церкви та «3а єдність Церкви і Народу».
Згодом, десь у половині або другій половині 1970-их років Патріярх Йосиф створив Товариство Св. Софія, якого завданням було роздобути фонди для вдержання його надбань. Це малось на увазі Український Католицький Університет, катедру Св. Софії у Римі, патріярший двір з церквою свв. Сергія і Вакха при П’яцца Мадонна Деї Монті 3. Отже ішлось про те, щоби ці інституції продовжили своє життя — автивність і після смерти Патріярха Йосифа.
Отець Іван Музичка у своїй доповіді розглядає Товариство Св. Софію, як мирянське товариство. Дуже можливо, що Товариство Св. Софія, яке створив Патріярх Йосиф мало відмінні цілі в кожній країні. Дуже можливо, що Товариство Св. Софія у Римі було мирянською організацією, але цього не видно з доповіді. Відомо мені, що Товариство Св. Софія в США, яке провело вагому працю, його члени добираються і число членів є обмежене, бо воно хоч має назву «Товариство», але діє як корпорація. Чи таке товариство можна зачисляти до мирянських організацій? Здається мені, що ні. Крім
цього вже одна мирянська організація існує, яким є на терені США Українське Патріархальне Товариство. Друге мирянське товариство було б вже дублюванням. Як мені відомо, то ні в Англії, ні в Канаді Товариство Св. Софія не є мирянськими товариствами, але своєрідними фінансовими корпораціями. Може під тим оглядом має інший статус римське Товариство Св. Софія. Це питання потребує ясного представлення справ, бо тут не можна ставити знак рівнання, що Товариство Св. Софія є мирянська організація. Знаємо, що в Україні існує як мирянська організація Світовий Християнський Конгрес, якого співголовами є депутат до Верховної Ради України Михайло Косів і голова УПСО Василь Колодчин.
Належить підкреслити, що Загальні Збори Товариства Св. Софія тільки послужили, себто стали притекстом, щоби з приводу того порушити дуже важливе питання у нашій Церкві, себто ролю мирян. Як з доповіді випливає, то о. І. Музичці не ішлось про те, щоби визначити, чи Товариство Св. Софія є мирянською організацією чи ні, а в першу чергу мав на увазі, щоби наші владики. Церква, Синоди на своїх форумах знаходили місце для мирян, які є призабуті, а можуть сповнити велику працю у Христовій Церкві.
Цього питання ніхто не заторкав до тепер, можливо, що надрукована доповідь викличе дискусію на цю тему, а поруч з тим виясниться ціла низка питань. Може в кінці Синод нашої Церкви порушить і вирішить ці питання на свойому форумі. В цьому напрямі можна розглядати Патріярший Собор, якого перша сесія відбулась у жовтні 1996 році, хоч на собор не були запрошені представники мирянських організацій. Розглядаючи питання мирян, чи мирянина треба брати до уваги, що сьогодні в своїй подавляючій кількості є високоосвічені люди, а це має особливе значення і тому його не можна трактувати, як це мало місце в минулому і сучасному. З поставлених питань о. І. Музички виразно видно його правильне розуміння цих питань. Отцеві Музичці слід подякувати за те, що він питання мирян виніс на денний порядок його обговорення. Про ці питання можна багато сказати, але це вже іншим разом.
Микола Галів
