їх Блаженству Мирославу-Івану
Патріярхові Києво-Галицькому і всієї Руси-України
Високопреосвященнішому Архиєпископові і Митрополиту Володимирові
та всім отцям Синоду Помісної Української Греко-католицької Церкви
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!
В цей день, празник празників, що його сотворив Господь Бог, хочемо Вас привітати словами пасхальної утрені: «Сьогодні все наповнилося світлом: небо, земля і глибини підземні. Нехай же празнує вся вселенна Христове воскресіння, в якому ми утверджуємось!». З цього великого дня пливе для нас повна надія на краще майбутнє. Це день радости нашої Церкви в Україні, на етнічних українських землях та на поселеннях.
Збуваються мрії і довгоочікувані прагнення. Вперше по довгих роках терпінь і переслідувань у Святоюрському Соборі на вільній землі збирається Синод Помісної Церкви під найвищим проводом свого Патріярха Мирослава. Радіє цим також прастара Перемишльська єпархія, як частина Києво-Галицького Патріярхату.
Попри цю радість, не можемо не згадати про несправедливість, яка діється на наших очах. З глибокою смиренністю та відданістю своїй ієрархії маємо надію, що цей Синод вирішить між іншим такі наболілі питання:
- Повну реалізацію документів Другого Ватиканського Собору, а особливо «Декрету про Східні Католицькі Церкви» (Орієнталюм Екклесіярум).
- Віримо в однодумність отців Синоду в стремлінні до визнання Патріярхату нашої Церкви.
- Дійсне введення в життя єдиного для всієї нашої Церкви Східнього Права в Україні та на поселеннях.
Негайної зміни нашого становища в Польщі — повернення юридичної належности до Галицької Митрополії.
Маємо надію, що наше навчання в Люблинському Католицькому Університеті не залишиться тільки вивченням теорії, яка, до речі, говорить, що наша Церква є «Православна по вірі, а католицька по любові».
Нехай цей історичний Синод здійснить слова Вселенського Архиєрея Івана-Павла ІІ, сказані у Перемишлі 2 червня 1991 р. Він бо промовив: «Милосердний Бог дозволив Церкві візантійсько-українського обряду зберегти — навіть в переслідуваннях — дві свої прикмети, які засвідчують її церковну тотожність: повну вірність східній традиції християнства та повну єдність з Апостольським Престолом».
У ці празничні дні схиляємо голови перед Вами, єднаємося в молитві. Хай Воскреслий Владика супроводжує Вас дорогою віри, надії і любови. Дано в Люблині, у Вищій Духовній Семінарії 14.04.1992 р. Б.
О. диякон Марко Мельник, Ярослав Чухта, Іван Ференц, Роман Ференц, Іван Нагач, Ярослав Лазорик, Іван Мар’ян, Василь Стойка, Богдан Данило, Мирослав Драпала, Марія Кузьмяк, Василь Говера, Василь Сенечин, Андрій Шкраб’юк, Степан Левчик, Василь Гасинець, Василь Корендій, Ігор Пецюх, Тарас Коберинко, Василь Поточняк, Ігор Хороз, Володимир Фредина, Євген Соболь, Тарас Паучок, Михайло Кравець, Михайло Балабан, Руслан Любезний, Андрій Палюх, Іван Тарапацький, Петро Баран, Ігор Гілецький, Юрій Хамуляк.
