(УПБ, Рим) — Редакція «Вістей з Риму» одержала від Владики Мирослава Марусина — Секретаря Конгрегації для Східніх Церков — огляд його других відвідин Польщі під заголовком «Друга пастирська подорож Архиєпископа Мирослава в Польщу», який поміщуємо повністю.
Цей репортаж напевно послужить цікавим інформативним матеріялом про життя українців-католиків у Польщі.
- Друга пастирська подорож Владики Мирослава в Польщу відбулась в днях від 27 червня до 8 липня 1985 року. Владика виїхав з Риму в супроводі отця-прелата Славомира Ґлудзя літаком «ЛОТ» і прибув до Варшави о годині 13:30. На летовищі Окенцє очікували його: єпископ-помічник примаса Польщі Єжи Домбровскі, о. протоархимандрит Ісидор Патрило з Риму, два наші отці Генеральні Вікарії — о. Йосафат Романик, ЧСВВ, о. мітрат Іван Мартиняк, о. мітрат Степан Дзюбина й отці-крилошани Перемиської Капітули та численні священики, сестри-служебниці й сестри-василіянки, а також представники уряду. Владика замешкав у домі Секретаріяту Конференції польських єпископів.
Цього ж дня, в четвер, архиєпископ Мирослав склав візиту отцю-примасові кардиналові Йосифові Ґлемпові та подався на відправу Божественної Літургії в нашій василіянській церкві, що міститься напроти палати кардинала. Святу Літургію сослужило 12 священиків, в тому о. протоархимандрит Ісидор. Перед Богослужбою мали місце зворушливі привітання дітей, молоді й старших громадян. Службу Божу співала ціла церква, настрій був святочний, богомільний. Вірні приступили численно до святих Тайн.
Під кінець Літургії була проповідь на тему близького уже Святого Тисячоліття і Тисячостолітнього Ювілею на честь святих слов’янських Братів у зв’язку з річницею смерти святого Методія. По святій Літургії відбулась ще зустріч з присутніми священиками для вирішення деяких питань душпастирського порядку. Спільною вечерею закінчився цей перший день подорожі.
- Другий день пастирських відвідин почався рано о годині п’ятій, бо в шостій годині був уже виїзд автом до Вроцлава, на запрошення нового кардинала Генрика Ґульбіновича. На терені його архиєпархії живе не менше ста тисяч українців.
Кардинал приготував цим разом урочистість 1100-ліття смерти святого Методія. Богослужба мала місце в його старовинній катедрі, переповненій народом по береги. Співала ціла церква, діти вітали квітами, старші — хлібом-сіллю. Поважні громадяни, в тому числі й польські інтелектуали, підносили в дарунок твори мистецтва, книжки, ікони. Кардинал тепло промовив до українців, підніс їх прив’язання до рідного обряду, їхні високі прикмети ума і серця. Присутні були видимо зворушені та вдоволені. За сорок років життя і праці на Долішньому Шлеську українці придбали собі чимало здобутків. Відправа тривала майже три години і затягнулась до дев’ятої увечері. Сослужило двадцять священиків, були сестри-йосифітки, що по смерті своєї генеральної настоятельки приготовляють на місяць вересень капітулу для вибору нової.
- На третій день була субота, і вже зрання почалась подорож з Вроцлава, через Варшаву, в напрямку Ломжі. Владика їхав разом з кардиналом, обидва були запрошені на торжество коронації чудотворного образа Пресвятої Богородиці в місцевості Плонка, на території єпархії Ломжа. До того славного чудами образа приходили із далеких сторін не тільки поляки, але й литовці й вірні «грецького обряду», тобто білорусини та українці. Тут молився король Ян III (Собєскі), заки вирушив війною на турків в обороні Відня. Вся ця земля має в історії назву Святе Підляшшя, бо тут в минулому столітті шаліло царське переслідування католиків східнього обряду. Збереглись по них тільки сліди, похилі хрести на цвинтарях, старі церкви.
Владика довше зупинився при манастирі в Супраслі, де колись отці-василіяни мали велику обитель, церкву, друкарню, школу. Церква була зруйнована в часі останньої війни, а манастирські будови зостались. Нині все це перебирають в руки колишні католики, що забули віру батьків та свою приналежність. По дорозі до Плонки владика Мирослав затримався в селі Шудзалово, бо там мали місце святкування 35-ліття священства кард. Ґульбіновича та п’ятьох його товаришів. Кардинал після своїх ієрейських свячень почав у цім селі свою душпастирську працю. Далі по дорозі і то вже у вечірню годину Владики вступили на відвідини дому Івана Павла II в селі Бобрувка, місцевості народження о. прелата Славомира. Нічліг відбувся в парафіяльнім домі села Моньки.
- Четвертий день подорожі — неділя 30 червня. До місцевості Плонки, на торжество коронації Пресвятої Богородиці прибули 20 єпископів, сотні священиків та сто тисяч Божого люду. В часі Служби Божої і по численних привітаннях та проповіді кардинала Ґлемпа відбувся обряд коронації. Доконав його кардинал Ґлемп при співучасті кардинала Генрика Ґульбіновича, Владики архиєпископа Мирослава та єпископа Юлія Пеца, місцевого владики. Це перший, може, раз в історії, що на землях Підляшшя, землях святого Йосафата, землях мучеників за віру з минулих століть, український Владика, як секретар Священної Конгрегації для східніх Церков, разом з польською ієрархією виконав такий історичний акт. Такі торжества мають особливо велике значення, бо згуртовують велике число єпископів, священиків, монахів і монахинь та тисячні маси Божого люду. Вони скріплюють віру, дають нові духовні покликання, формують спільноту до життя у новітніх часах, повних небезпек як морального, так і суспільного порядку. Над вечір Владика був уже в Ломжі, оглянув духовну семінарію і деякі церкви та завітав у дім єпископа Юлія Пеца.
- На дальший шлях до Ольштина прощав гостя владика Юлій з двома своїми помічниками. В Ольштині відбулись відвідини дому сестер-служебниць, де настоятелькою є сестра Ірина Козій, що недавно ще працювала в семінарії святого Йосафата в Римі, а тепер веде катехизацію дітей. Сестри-служебниці в Ольштинському воєводстві ведуть школи для дітей, катехизують молодь, допомагають отцям-душпастирям у їхній праці, відвідують хворих, немічних та похилих віком людей. Пополудні Владика відправив у церкві отців-бернардинів Божественну Літургію. Сослужили з ним вісім священиків. Люди наші вельми побожні, приймають святе Причастя клячучи, як воно бувало давно в рідному краї. Храм був переповнений вірними. Народ увесь гарно співав. Діти вітали владику квітами, деклямацією та піснями в супроводі скрипки й гармоніки. Привітальне слово виголосив також місцевий єпископ-помічник та український отець-душпастир. Ольштинське душпастирство добре зорганізоване, а участь вірних у житті церкви є вельми активна. По тригодинній Богослужбі владика Мирослав від’їхав до духовної семінарії, де відбулась вечеря і наступив нічліг. Та перед тим мали ще місце відвідини катедри і старого міста, цікавого своєю архітектурою. Зрештою, ціла Вармінська єпархія є дуже стара і має свої історичні багатства. Перед 1945 роком був тут відомий єпископ Максиміліян Каллєр, людина толерантна до всіх, говорив проповіді по-німецькому і по-польському, відповідно до потреб. По війні він знайшовся як пастир біженців у Німеччині й тут скоро помер. Похований він у Кеніґштайні коло Франкфурту.
В дорозі з Ольштина до Бартошиць можна було побачити старий замок у Лідзбарк, резиденцію вармінських єпископів, а також старий манастир у Сточку Вармінськім, у якому перебував перше ув’язнення кардинал Степан Вишинський. Кардинал був тут зовсім ізольований, і ніхто не знав, де він перебуває. Тут він тяжко захворів і тому був перенесений на Шлеськ до місцевості Пруднік, а вкінці до Команча, на Лемківщині. В дієцезії не затерлась пам’ять про кардинала Гозія, бо був він тут почесним каноніком. Єпископи мали тут давно між різними привілеями також право носити паліюм.
- П’ятий день відвідин був присвячений душпастирству Бартошиці. Перед полуднем відбулась конференція із священиками, що працюють на північних землях. Приїхало двадцять священиків, світських і василіян. Пополудні архиєпископ Мирослав відслужив Божественну Літургію. Сослужили всі священики, що з’їхались на спільну зустріч і торжество. Темою конференції для священиків було положення української Церкви в рідному краї та в світі, душпастирські труднощі, справа покликань до духовного стану та виховання семінаристів, небезпеки з боку модерного світу, будова церков та власних шкіл. На архиєрейській Літургії були присутні два єпископи-помічники, багато польських священиків і велике число народу. Літургію співав увесь народ. Пізно увечері Владика повернувся до Варшави на свою «квартиру» в домі Секретаріяту польських єпископів, де очікував його архиєпископ Юзеф Домбровскі, довголітній секретар цієї важної церковної установи.
- Шостого дня, у середу 3-го липня, перед полуднем Владика відвідав Міністерство віровизнань і мав довшу розмову з міністром та деякими його співробітниками на тему нашої Церкви та української спільноти в Польщі. Потім відвідав обитель отців-василіян при вулиці Міодовій і там мав зустріч з деякими громадянами, священиками та журналістами. Прийшов на зустріч ґраф Казимир Шептицький, один з останніх уже рідних Слуги Божого Митрополита Андрея. У Варшаві Владика відвідав також деякі церкви, а зокрема гріб отця Єжи Попелюшки, де відчитав Панахиду. Тоді в супроводі отців-василіян подався до Ченстохови. Перед славною іконою Богоматері була відслужена Божественна Літургія при участі наших молодих семінаристів та громади прочан. Отці-павліни на Ясній горі до нас прихильні й люб’язно приймають українських прочан. В Ченстохові був також нічліг, короткий, бо частину часу треба було провести в читанні історичних хронік про минуле манастиря-твердині.
- Далі дорога повела на Ополє, де живе чимало українських вірних, що мають добру опіку і зрозуміння з боку місцевого владики Альфонса Носоля. В цій єпархії у селі Нивниця коло Ниси живуть польські виселенці з Княжого коло Золочева, рідного села Владики. Між ними були та зостались і мішані подружжя. Тут знайшов Владика своїх близьких рідних: дві сестри покійного вже батька та їх дітей і внуків. їм усім присвятив Владика декілька годин і вирушив у напрямі Кракова, щоб скласти візиту краківському кардиналові, редакції «Тиґоднік Повшехни», отцю-мітратові Денькові та важнішим діячам місцевої української громади.
- В нашій церкві у Кракові Владика відслужив у п’ятницю 5 липня Божественну Літургію для численних вірних. Потім відвідав редакцію «Тиґоднік Повшехни» і дав коротке інтерв’ю для католицьких читачів цього тижневика. Пополудні був виїзд до Перемишля через Ярослав. В Ярославі Владика оглянув наш старовинний храм, який упродовж 19 років був замкнений. Тепер починаються ремонти і по їх закінченні буде назад внесена сюди Ікона Пресвятої Богородиці Ярославської. Немає сумнівів, що рятунок церкви від знищення є справжнім успіхом попередньої ще пастирської подорожі. В часі перебування в Перемишлі Владика знайшов гостинність в домі місцевого єпископа Ігнатія Токарчука.
- В суботу шостого липня відбулись свячення п’ятьох дияконів. Церква Пресвятого Христового Серця була наповнена вірними. Діти вітали квітами Владику, хор гарно співав. Пополудні мало місце відвідування громади в Устриках Долішніх, де вірні відбудовують дотепер нечинну церкву, яку щойно тепер уряд віддав до ужитку. Так само і в Команчі приступлено до будови церкви. Тут Владика посвятив краєугольний камінь.
- В неділю 7 липня, на празник святого Івана Хрестителя, були свячнення священиків. Народу було подвійне число в порівнянні до суботи. А що Богослужба почалась щойно опівдні, то зранку Владика відбув конференцію з отцями-крилошанами, відвідав стародавній цвинтар і відправив Панахиди при гробівці перемиських крилошан,при гробі єпископа Константина Чеховича та письменниці-поетеси Уляни Кравченко. Ієрейські свячення п’ятьох священиків, Літургія і проповідь Владики та привіти дітей були справді празником для Божого люду, що наповнив церкву по береги. Як відомо, катедральний храм Перемишля є посвячений святому Іванові Хрестителеві, отож це празник в цьому княжому городі.
По дорозі з Перемишля до Варшави Владика відвідав ще манастир сестер-служебниць в Янові Любельськім, привітав в молитовниці сестер і подякував Божій Матері за поміч в цій другій пастирській подорожі до вірних українців у Польщі. Підсумки відвідин поважні. Праця скріпила стан східніх Церков, згідно з бажанням останнього Вселенського Собору та бажанням Святого Отця.
Пастирські відвідини архиєпископа Мирослава були і цим разом Божим благословенням для священиків і вірних східніх Церков у Польщі, а тим самим для всіх вірних тих Церков, що в лоні Вселенської Церкви мають своє визначне місце. По сорока літах непорушности настав новий період життя і діяльности відповідно до сучасних потреб та в дусі згідно з напрямними Вселенського Собору і Папи Римського.
* Статтю передруковуємо без змін, але з численними правописними поправками, з «Вістей з Риму», серпень 1985 р.
