МОЇ ДУХОВНІ ДІТИ, ДІТИ ВЕЛИКОГО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ!
Прилетіли Ви з усіх сторін світу — з Европи, Канади, Північної і Південної Америки й далекої Австралії, щоб привітати мене з моїм 90-літям. Велике Вам спасибі за Ваш труд, Ваші жертви й особливо за Ваші Молитви! Господу Богу Всевишньому дякую за те, що дозволив мені у своєму незбагненному промислі дожити тієї радісної хвилини! Йому моя хвала і слава!
Вітаєте мене — Главу Української Церкви! Радістю сповнюється моє серце, бо це вияв Вашої Вірности і Вашої присяги — служити своїй рідній Церкві в нерозривній єдності із Вселенською Христовою Церквою, побудованій на скалі-первоапостолі Петрі, освяченій хресною жертвою Христа-Богочоловіка, зі світлою печаттю Христового Воскресення, освяченій Духом Святим, що в ній перебуває, її утверджує, і їй заповітує, що врата адові не одоліють її! Спасибі Вам за те і благаю Вас: служіть усіма силами своєї душі, силами свого розуму, свого серця, своїх твердих рук! Будьте її вірними і безстрашними воїнами аж до смерти!
Вітаєте мене — Батька нашої Церкви і приносите мені найцінніші дари — віддання і любов! Дякую Вам! І в батьківській любові обнімаю Вас як добрий батько, як син українського народу, як Ваш рідний брат по крові.
Вітаєте мене — свого рідного Патріярха, переємника духовно-релігійної і національної спадщини Церкви Києва і всієї Руси, і її світлих митрополитів від Іларіона аж до останнього Слуги Божого Андрея! Перейняв я цю спадщину, щоб її боронити і захистити від усіх затій лукавого! Вітаючи мене, як Патріярха Києво-Галицького і всієї Руси, молячись за нього наєдині у Святій Літургії, висловлюєте свою віру, маніфестуєте перед Господом Богом, перед цілим світом, що Ви стали собою, що Ви свідомі і зрілі діти своєї Церкви і свого народу! І тому благословлю Вас і благаю: бережіть цю велику спадщину нашого древнього християнства і непорочною занесіть її у наступне тисячоліття. Його пічнемо з ювілеєм хрещення Руси-України в 1988-му році.
І ось перед Вами Ваш Глава-Батько, Патріярх! Та «чим же я похвалюся»? Хіба тим, що рани ношу і біль у своєму серці! Перед Вами в’язень Христа ради, і як в’язень і співв’язень моїх братів на Україні, сотень тисяч мого духовного стада, я болію, що вони страждуть за Христа і за український нарід у в’язницях, на рабських «работах», в тюрмах і на засланнях. Між ними єпископи, священики, монахи і монахині, робітники, мистці слова, вчені, селяни, матері і молоді діти! Знаю, що вони страждуть і моляться за свого Батька-Патріярха і свого Брата-В’ЯЗНЯ! Дякую, сострадаю з Вами і благословлю Вас! Передаю Вам спадщину з печаттю хреста на ній і кличу Вас усіх — встаньте, не спіть! Нехай воздвигне Вас Господь!
Ще раз дякую, благословлю і як напуття на шляху Преображення і воскресення нашої святої Церкви і нескореного українського народу заповітую Вам: «Стійте у вірі, будьте мужні, кріпіться. Нехай усе у вас діється в любові!» (1 Кор. 16,13-14). Одягніться в нову зброю Божу, щоб ви могли дати відсіч хитрощам диявольським. Нам бо треба боротися… проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви… Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші, вдягніться в зброю справедливости, взуйте ноги в готовність… візьміть також шолом спасіння і меч духовний — це єсть слово Боже…» (Еф. 6,11-17).
Благословення Господнє на Вас!
+ Йосиф, Патріярх і Кардинал
Домус Маріє, Рим,
дня 18 лютого 1982
* * * * *
Мої Дорогі!
Дякую Вам дуже за Ваші молитви і побажання і таку численну участь у римських ювілейних відзначеннях з нагоди 90-ліття мого життя. Принимаю Ваші молитви і побажання, як Ваші спільну зі мною подяку милосердному Богові за всі Його благодаті і помочі в нашій спільній праці для добра, волі і слави нашої Церкви-Страдниці і Народу.
Дивлюсь на моє життя, працю і терпіння як на відповідальний обов’язок, наложений мені Богом і переданий мені великим митрополитом Андреєм у важкі часи нашого століття. І за все, що міг зробити, дякую Всевишньому, а також з великою вдячністю згадую і дивлюсь на всіх тих моїх Братів, що помогли і помагають мені ці важні спільні наші обов’язки сповняти.
Знаю добре Вашу відданість, вірність, любов і жертвенність для своєї Церкви, а зокрема для святої справи нашого українського патріярхату і дякую Вам за це.
Хай ця спільна наша подяка буде рівночасно перед Богом і нашою спільною просьбою, щоб терпіння Братів наших, наша молитва і праця стали задатком-жертвою для цього великого дару Божого для нас — волі нашої Церкви і Батьківщини.
Вітаю Вас як дорогих Гостей і благословлю!
+ Йосиф, Патріярх і Кардинал
Рим, 14 лютого 1982
* * * * *
Мої Дорогі Браття і Сестри!
Вітаю Вас, наших найближчих сусідів, бо з близької нам Німеччини! Радію, що так численно прибули до Риму і дякую Вам дуже, що зробили Ви це задля моєї особи, щоб разом зі мною подякувати милосердному Богові за той великий дар для мене — 90 літ життя… Ніяка в тому моя заслуга, бо зі св. Павлом можу сказати: «що маєш, чого ти не отримав». Тим більше, отже, повинна бути моя подяка, і Ви прийшли тут, щоб спільно зі мною подякувати за цей дар та й за те, як зумів я ужити його для Вас, для нашої Церкви і нашого Народу. Хай ця наша подяка буде з глибини серця. Вдячність — то прикмета Христового учня. Без вдячности нема любови, нема добрих діл, нема Божої помочі.
Бажав би я, щоб в цю хвилину, коли ми тут в Римі зібрались разом з різних сторін світу, ми згадали в наших молитвах усіх тих, що трудились, терпіли, творили і вмирали для того, щоб наша Церква жила і свідчила про Христа, щоб наш Нарід змагався, перемагав і на попелищах підготовляв день своєї волі. То змагання великих наших братів, з якими я працював, жив, творив тих 90 літ. їм усім належиться наша згадка і пошана, бо людина не живе ані не працює одинцем.
Про ці молитви прошу Вас в ці дні Вашого побуту в Римі.
Вітаю Вас і благословлю!
+ Йосиф,
Патріярх і Кардинал
* * * * *
Христос раждається!
Мої Дорогі!
Ви з Англії були першими, що минулого вересня прибули тут, щоб привітати мене з моїм 90-літтям і сьогодні прибули знова численно, щоб в сам день річниці уродин спільно зі мною подякувати милосердному Богові за той великий дар часу. Велике Спасибі Вам за це. Знаю Вашу відданість, Вашу вірність, Вашу любов до своєї Церкви, Вашу жертвенність і теж дякую Вам за це. Вітайте тут як дорогі Гості!
Наша спільна ціль — в молитвах подякувати Богові за те все, що спільно з Народом можна було зробити на славу Божу і добро нашої Церкви-Страдниці і нашої Батьківщини. Радію, що не дякую Богові за Його доброту сам, а разом з стільки особами доброї волі, що своїми молитвами і почуваннями і співпрацею помогли багато перетерпіти, щоб здобути вільну і щасливу майбутність для Церкви і Народу.
А кожна молитва є рівночасно найкращою просьбою. Ви приїжджаєте до Риму з Англії зі стільки журбами і болями. А Ваші журби і клопоти — то також мої журби за Вас, то спільний біль. Хай наша спільна подяка Господеві буде також і нашою просьбою, щоб Господь поблагословив Вас миром і щасливою розв’язкою Ваших терпінь. «Просіть і дасться Вам!» — казав Господь! Зробім це щасливо в цих днях, як одна добра родина в Христі.
Ще раз Велике Вам Спасибі!
Благословення Господнє на Вас!
Рим, дня 12 лютого 1982
+ Йосиф,
Патріярх і Кардинал
