До
їх Еміненції
Кардинала Мирослава-Івана Любачівського* в Римі!
З нагоди світлого й благословенного Ювілею Тисячоліття Хрещення України-Руси і для синівської пошани до нашого Великого Покійника св.п. Неустрашимого Ісповідника св. п., Блаженнішого Йосифа Сліпого, Патріярха Києво-Галицького і всієї Руси, висилаю я на руки Його гідного і достойного наслідника — Патріярха Києво-Галицького і всієї Руси, Блаженнішого Мирослава-Івана Любачівського 100.000 н.м. на розбудову Українського Католицького Університету в Римі, заснованого нашим Великим Покійником з метою, щоб у своїй власній Інституції під проводом своїх власних вихователів-педагогів виховалися численні кадри майбутніх свідомих своїх завдань неустрашимих і учених борців, які змогли б нашій Батьківщині-Україні здобути повну і від нікого незалежну свободу та допомогти їй перейти щасливо через Сциллю і Харибду для відзначення не менш величаво Ювілею Другого Тисячоліття вже в Києві, у нашій вільній Україні.
Цим даром закликаю вас всіх, українців доброї волі, голосом Великого нашого Покійника, словами св. ап. Івана: «Дітоньки, не любімо словом, ні язиком, лише ділом і правдою», бо ж любов без діл є мертва. Так закликав колись також визначний український меценат Євген Чикаленко: «Українці, любім і грішми наш нарід і нашу Україну!». Бо тільки таким робом виконаємо поучення і поручення нашого Великого Покійного Батька і Глави нашої Української Католицької Церкви, які він разом до нас всіх, українців, повторяв: «Будьте моїми послідовниками! Бережіть спадщину, яку я одержав від моїх світлих попередників. Бережіть її. Не віддайте її в руки лукавих людей. Не сплямте її чужиною! Перенесіть її ненарушеною у вільну нашу Церкву, у вільну нашу Україну!».
Це завдання для нас, українців, виконати зможе тільки Український Католицький Університет у Римі, в якому буде розвиватися непоборна сила знання і наука, яка є одинокою основою існування й розквіту вільних націй, а й малим чи поневоленим націям допомагає дійти до свободи й незалежности.
О, щоб ті батьківські поучення і науки нашого Великого Покійника не переставали гомоніти в наших ухах і щоб ніколи не зникали з нашої уяви і пам’яти пресумний образ і гірка доля наших заплаканих братів і сестер та нашої безталанної Батьківщини, а це зродить сильний і незрушимий пункт опертя, про який колись говорив старинний Пітаґор: «Дайте мені пункт опертя, а я з нього зрушу світ з його основ» і змобілізує всі наші розсіяні у всьому світі національні сили в одну сильну Громаду, до якої взиває наш безсмертний Т. Шевченко: «Громадою обух сталім!». Щойно по таких всенародніх зусиллях «усміхнеться наша Мати-Україна, заплакана Мати»!
До виконання таких взнеслих і великих цілей хай нас заохочує своїм прикладом і пособляє молитвою і благословенням наш Великий Покійний, Блаженніший Патріярх Києво-Галицький і всієї Руси Йосиф Сліпий!
Остаю з християнським привітом: «Слава Ісусу Христу!»
підпис
* Від Редакції: Містимо цього листа від жертвенного священика, що досі видавав на різні цілі великі суми, не дбаючи про ощадності для себе. Листа написав він до Блаженнішого Мирослава-Івана, але ми отримали копію через одного з приятелів цього священика. Очевидно, не подаємо його прізвища, бо він жертвує все за засадою «нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права». Нехай його спосіб мислення і жертвенности буде прикладом для других. Прізвище цього священика Редакції відоме.
