Не цілих чотири місяці ділять нас від дати 17 лютого 1982 року, дати, коли припадає благословенне 90-ліття життя Блаженнішого Патріярха Йосифа. Поза всяким сумнівом, ціла українська громада, а зокрема Божий Люд Помісної Української Католицької Церкви зустріне цей ювілей гідно і з вдячністю до Всевишнього за цей справді патріярший вік однієї з найвидатніших постатей української історії нашого сторіччя.
Як попередніми роками, а зокрема в круглі ювілеї, так і тепер наша Церква — її ієрархія, духовенство і миряни — врочисто відзначають цю дату. Вже довше говориться про ці святкування, хоч офіційно лише останніми тижнями з’явилися перші комунікати в пресі. Знаємо, що ближче оточення Патріярха в Римі взяло на себе обов’язок і привілей ініціювати ці відзначення та бути їх господарем у Римі 1982 року.
Відзначення в осідку нашого Патріярха, як годиться, відбудеться якраз у день народин. Деінде може це бути перенесене на іншу дату, на одну з неділь лютого м-ця, але в присутності великого Ювілята і з ним належить відзначити цей день саме 17 лютого 1982 р.
Ініціятори сподіваються на той час приїзду до Риму насамперед братів Ювілята в єпископаті — членів нашої ієрархії. Можливо, що з тієї нагоди відбудеться і черговий Синод Владик. Це вже залежатиме від самих Владик, чи вони його за той час встигнуть як слід підготовити. Напевно, залишиться ще багато справ до обговорення і вирішення, і було б дуже побажано, щоб це було зроблено синодально, не відкладаючи на пізніше. Синодальне управління нашої Церкви повинне закріпитися ще за життя і під проводом Блаженнішого Патріярха.
Але з Синодом чи без Синоду, напевно наші Владики схочуть, а то й почуватимуться своїм обов’язком бути в Римі в такий рідкий ювілей, як 90-ліття свого Глави та Батька. Напевно, хіба ті Владики не візьмуть участи, що матимуть поважні причини бути відсутніми. Так само треба сподіватися численнішої участи нашого духовенства. Наші священики не лише з Европи, звідки їм ближче, але й із заокеанських єпархій схочуть взяти участь, щоб поклонитися своєму Батькові, а в багатьох випадках і учителеві. При цьому, немає сумніву, що духовенство могло б провести свої корисні наради. Як довідуємось, про це подбає Товариство Священиків Св. Андрея.
І, врешті, наші миряни, які на протязі майже двох десятків років присутности їх Блаженства між нами на волі, виявили йому стільки відданости, а він їм — стільки любови й довір’я, не схочуть залишитися осторонь. Як і попередніми роками, вони схочуть взяти участь не лише делегаціями, але й чисельними прощами на цьому рідкому ювілеї. Організатори ювілейних святкувань свідомі того, що це не вакаційний час, й що в багатьох країнах економічна ситуація сьогодні погіршала, проте сподіваються, що є багато відданих українських вірних, що таки зроблять все, щоб бути в Римі у ці пам’ятні лютневі дні 1982 р.
Провід мирянських організацій подбав і подбає, щоб ці дні були корисно проведені в Римі. Від довшого часу плянується Конгрес Мирян (четвертий з черги), що мав би розглянути проблеми нашої релігійної і духовної дійсности та винести певні пропозиції і ствердження. Програма цього Конгресу буде присвячена проблематиці нашої Церкви напередодні Тисячоліття християнізації землі української. Українське Патріярхальне Світове Об’єднання, з свого боку, відбуде в рамках цих римських зустрічей свій четвертий організаційний з’їзд, що збере делегатів з усіх країн і вирішить на найближчу трирічну каденцію долю нашої мирянської централі.
Плянується при цьому, щоб наша українська католицька молодь відбула свою студійну конференцію, на якій мала б вона сама продискутувати проблеми молодої Генерації, її місце, ролю і завдання і нашій Церкві. Крайня пора, щоб активні представники молодого покоління відчули свої власні обов’язки й покликання у нашій релігійній громаді, як також відповідальність за цілу їхню Генерацію. На щастя, такі одиниці вже є в різних країнах, і тільки важливо, щоб вони знайшли спільний форум для обміну думок, застанови над особистими і спільними проблемами та плятформу узгідненої дії. Віримо, що ті, хто взяв на себе ініціятиву скликання такої конференції, вив’яжуться зі своїх завдань, докази чого вони дали вже раніше.
Сам же ювілейний поклін і вшанування 90-річного Патріярха відбудуться 17-18 лютого. Як годиться, насамперед буде це відзначення молитовно-літургічне. У спільній молитві усі представники українського Божого люду подякують Всевишньому за цю неабияку ласку, що зберіг нам для виконання певної історичної місії, всупереч усім примхам людського життя, у здоров’ї і, врешті, на волі нашого Ісповідника віри і духовного Мойсея. Справді бо, за багато ласк ми всі повинні дякувати Богові. Нехай разом із Ювілятом збереться у мініятюрі уся наша Свята Церква — єпископи, духовенство і миряни, щоб подякувати за ласки і просити дальшого благословення для Ювілята і для всіх нас.
Організатори вечора ще передбачують товарисько-родинну зустріч за обідом у присутності їх Блаженства, щоб ми також могли й безпосередньо виявити свою радість із досягнутого віку Патріярха та йому побажати дальшого обильного Божого Благословенства. На цей раз, як нам відомо, не буде ані довгих парадних промов і бенкетів, ані розкішних і також довгих концертів (що сам Патріярх колись дуже цінив), але безпосередня щира і дружня трапеза Батька і його дітей. Всі, що будуть в той час в Римі, зможуть взяти участь у цьому святковому обіді.
А поза тим залишається перед нами обов’язок відзначити ширше і всенародньо цей ювілей у діяспорі і на місцях, скрізь там, де є наші люди і наші прихильники з-поза українського середовища. Було б побажано, щоб ми зуміли включити до місцевих святкувань й чужинецьких представників. Різні форми такого ювілею приходять на думку. Крім традиційних академій, висилання привітів, дарів любови тощо, важливо, щоб наш науковий світ змігся на ювілейні наукові конференції та видання збірника з цього приводу. А яким же влучним було б відзначення у формі тривалих пам’ятників, коли б у ювілейному році були здвигнені чи постали науково-культурні й релігійні центри імени Патріярха-Ювілята! Ювілейний рік Патріярха ставить перед нами багато завдань і праці!
