/Реферат/
Програма Товариства за Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви є результатом праці принайменше трьох його річних Загальних Зборів, а зокрема й праці Мирянського З’їзду, що відбувся в червні минулого року в Ню Йорку. На тих зборах і з’їздах програмові постанови були обговорювані, передискутовані й достосовані до актуального положення. Вони завжди являються ширшими і детальнішими поясненнями тих загальних засад, що вкладені в статут товариства, а крім того вони виявляють важність і черговість поодиноких частин статутових завдань в стосунку до мінливої ситуації внутрі і назовні Української Католицької Церкви. Особливо З’їзд Мирян минулого року в своїх обширних резолюціях і окремих постановах відзеркалив програму нашого товариства майже повністю.
Статут творить для товариства загальні рамці діяльности, включаючи права і обов’язки як поодиноких клітин товариства так і його членів. Статутові положення рахуються більш сталими і стандартними так, що вони не часто ревідуються чи міняються. Зате програмові постанови, що випливають із статутових засад, мусять частіше достосовуватися до актуального положення, яке міняється. Так наприклад деякі із схвалених минулого року програмових постанов сьогодні не важні через те, що вони або вже здійснені, або не конечні чи не можливі до введення в життя. У цьому рефераті програмові постанови будуть зведені і модифіковані так, щоб вони були актуальними зараз, та щоб вони творили схему конкретних напрямних для дії товариства під сучасну пору.
Програмові засади нашого товариства вдається поділити на три групи: перша – це основні цілі діяльности товариства, або як їх можна назвати, ідейно програмові заложення:
- Привернення історичних прав Українській Католицькій Церкві.
- Змагання за помісність Української Католицької Церкви.
- Змагання за єдність, мир і спокій Української Католицької Церкви в діяспорі і єдність із Матірною Церквою на Україні.
- Завершенні Української Католицької Церкви патріярхальною системою в концепції Києво-Галицькото Патріярхату.
- Обстоювання і переведення в життя ідей патріярхорівного Верховного Архиєпископа Кир Йосифа VII.
- Активізація Синоду Українських Єпископів, щоб він став дійсним, живим, та щоб функціонував правно і фактично.
Це є найновіші цілі товариства і вони не повинні по суті змінюватися. Уся енерґія і праця товариства повинні бути спрямовані на їхнє здійснення.
Друга група — це самі програмові засади, які ближче означують те, що товариство повинно робити й чим займатися, щоб поставлені у першій групі постуляти здійснити, чи осягнути.
- Розвинути мережу й численність членства товариства і вдержати його сильним та незалежним від будь-яких зовнішніх або групових впливів.
- Дати повну піддержку Синодові Українських Єпископів у його позитивних акціях та виявити ряд корисних ініціятив Українському Єпископатові.
- Співпрацювати тісно з організацією священиків – Братством св. Андрея.
- Працювати в напрямі поповнення священичих кадрів і виховання молодих кандидатів на священиків у традиційному українському дусі,
- Змагання за вільний вибір жонатого або нежонатого стану для усіх священиків та за відновлення дияконського сану.
- Дбати про катехизацію і релігійне виховання дітей по-українському, та в традиційному українському дусі й обряді.
- Обороняти Церкву перед латинізацією, візантійщиною та мовними експериментами там, де їх потрібно.
- Включатися в церковне життя і поширювати його по парохіях при помочі церковних братств.
- Ініціювати Єпархіяльні Ради зложені зі священиків та мирян.
- Ініціювати Парохіяльні Ради для організації і співкерівництва духового й господарського життя парафій.
- Обороняти Церкву від заходів для її дизінтеґрації у внутрішньому й зовнішньому аспектах.
Ця група постулятів у кожній точці визначає напрям і характер діяльности товариства у ширшому засягу, даючи Крайовій Управі можливість рішення які акції і в який час організувати вслід за розвитком церковного життя та зовнішніх подій, які мають на нього вплив.
Із цієї другої групи програмових заложень випливають конкретні щоденні завдання товариства, які не можна назвати організаційними напрямними. Вони дають відповідь на питання, як здійснювати в житті постанови двох попередніх груп.
- Зміцнення організаційної структури і вдержання постійного живого контакту з організаційними клітинами.
- Співдія зі старшими й тут народженими поколіннями українців католиків.
- Поширення участи молоді у патріярхальному русі.
- Влаштовування церковно-релігійних імпрез.
- Підготовка Першого Конґресу Українців Католиків Америки.
- Посилення Світового Товариства.
- Поширення інформаційної діяльности у світовій і українській пресі про становище Української Католицької Церкви.
- Співдіяти з другими спорідненими організаціями.
- Дбати про збірки фондів на «Церква в Потребі» та «Фонд Верховного Архиєпископа».
- В обличчі посиленої атаки і зневажування особи Верховного Архиєпископа і його ідей, як у Римі так і у пресових органах на еміґрації – подбати про рішучу й гідну оборону.
- Посилити дослідження дальших можливих заходів Східньої Конґреґації для відривання по частинах нашої Церкви і передавання їх під латинську юрисдикцію чи номінування нових неприхильних нашим ідеям єпископів та підготовити рішучі протизаходи і протести.
- Враховуючи пов’язання програмових засад товариства з функціями Українського Католицького Єпископату ввійти з ним в ділові зв’язки з ціллю здійснення головних організаційних завдань товариства в користь єдности і цілости Української Католицької Церкви.
Із поданої програмової структури видно, що цілість наших програмових і дійових засад не є у виключній компетенції товариства, а це значить, що їх треба здійснювати посередньо зв’язками із священством, Єпископатом, співзвучними йому організаціями, або й тиском товариства на опозиційні йому сили. Успіх такої праці залежатиме від вмілого плянування акцій товариства та від вдалого підбору відповідних метод. А це вже є функція Крайової Управи.
