За повідомленнями (ЮПАЙ) Юнайтед Прес Інформейшен, Нью Йорк Таймс й інша американська преса подала вістку, що в місцевості Ґлостері — Англія українські демонстранти потурбували єп. Августина Горняка, який приїхав посвятити, закуплену ще в 1975 році і відремонтовану церкву. Звичайно, преса не подала, що привело до такого випадку. Цей прикрий і болючий випадок не стався без причини. Відомо, що конфлікт між єп. А. Горняком і мирянами на терені Англії вже існує від двох років. Як нас інформують то перед самим посвяченням церкви в Ґлостері наступило виняткове загострення, яке без найменшого сумніву спричинив єп. А. Горняк ЧСВВ. Скільки зверталось до єп. А. Горняка, щоби полагодити цей конфлікт не було найменшого натяку для цього. Тут в Нью Йорку, весною 1977 р. була улаштована окрема пресова конференція в цій справі у якій взяли участь всі українські організації й установи і прийняли ухвалу, — звернутись до єп. А. Горняка, щоби він цю справу якось в дусі любови і добра нашої Церкви полагодив. Крайова Управа в цій справі була написала стосовного листа і навіть не одержала відповіді — потвердження, що такий лист одержано. Таких спроб було значно більше, але вони осталися без значення.
Два дні перед посвяченням церкви в Ґлостері в англійській пресі у «Дейлі Телеграм» за 15 грудня, в «Юніверс» за 16 грудня 1977 p., як також «Католік Геральд», «Ґардіян» й іншій появились вістки з Апостольської Столиці, які потверджував апостольський делегат в Англії Бруно Гайм про суспендацію трьох священиків. Малось на увазі о. Миколу Матичака, о. Івана Музичку і о. Петра Стецюка, що мовляв, вони одержали стосовні листи з Апостольської Столиці і є автоматично суспендовані. Як нас інформовано, вони таких листів в цей час не одержали. При цьому підкреслювалось, що вся юрисдикція на терені Англії належить єп. А. Горнякові, який є членом римокатолицької єпископської конференції в Англії. При цьому подано всі погрози якщо не буде виконуватись його заряджень. Як нас інформують що ці інформації в такому контексті і в цей час були пляново інспіровані єп. А. Горняком, щоби виявити свою силу супроти мирян, які поволі, але твердо утворюють свої окремі парафії незалежні від єп. А. Горняка. До цього ще треба згадати появу другого числа «Церковних Вістей» Апостольського Екзархату Української Католицької Церкви у Великій Британії», який сповнений різними образами в сторону мирян. Деякі завваги на «Церковні Вісті» подаємо на іншому місці. Тут тільки зацитовуємо одне місце з листа, який же там надрукований, бо він буде характерний і в основному вияснює сучасну ситуацію. Лист написали за інспірацією єп. А. Горняка священики в Англії до Патріярха Йосифа. Вони писали: … «Якщо Ваше Блаженство відхилять своє вухо від голосу нашої терплячої Церкви та її збещещених слуг у Великій Британії, — то ми будемо змушені шукати помочі у світовій та чужинецькій опінії і в найвищому Проводі Католицької Церкви». Слова говорять самі за себе, якщо треба буде то покличемо на поміч «боголюбських», а вони знають, як це зробити! Єп. А. Горняк все це зараз здійснює.
До цього ще слід додати, як нас інформують то єп. А. Горняк йдучи на посвячення запросив собі до асисти латинського єпископа. Єп. А. Горняка знав, що там буде демонстрація. Можна було цього прикрого випадку якось оминути.
Вістками про суспендації наших священиків, які не зробили жадного злочину ні супроти людей, ні супроти Бога, але сповняли їм повірене святе діло і писаннями у «Церковних Вістях» була долита олива до вогню, і яка вибухла в Ґлостері. Це справді прикрий випадок.
Єп. Горняк не любов’ю, але силою, Ватикану, який сьогодні веде діялог з дияволом — Москвою, яка зліквідувала нашу Церкву на Україні хоче покласти мирян перед собою навколішки. Поруч того запитаймо чому постав конфлікт, який набрав таких прикрих і болючих форм для нашої Церкви, яка вже і так сплила кров’ю? Миряни вимагали і вимагають від єп. А. Горняка, щоби наша Церква була не тільки по формі, але й по змісті українською — помісною і патріяршою, щоби в ній зберегти правду українську християнську духовість. Що ж в тому є злого, чи це комусь шкодить. Правда, не подобалось Москві, яка веде діло з Ватиканом і до чого сам Ватикан признався устами свого делегата Сільвестріні на Београдській конференції.
Треба підкреслити, що наші брати в Англії на протязі двох років, живучи у вільному світі багато пережили різних наруг з сторони єп. А. Горняка та деяких його прибічників, що аж не личить, як для духовних осіб. Мабуть вийшов терпець з берегів і проявився в Ґлостері.
За нашою Помісною Українською Католицькою Церквою є історична правда і яку для нас потвердив найважливіший в Католицькій Церкві форум, це Вселенський Собор Ватиканський II, нам тільки залишається гідно, достойно це право для нашої Церкви обстояти. Стіймо на цьому твердо, а правда все переможе.
