Вельмишановні і дорогі в Христі нашому Спасителеві і Господі!
Невеселі й пригноблюючі події в нашій Церкві і в нашій українській вільній державі зродили так багато болючих почувань і думок не лише в мене, але в усіх віруючих членів нашого народу.
Це була причина, що я рішився написати до Вас дня 12 травня 1993 р. з бажанням подати порадну думку у справі цих загроз і небезпек, що звідусіль натискають на нашу Церкву й на наш український нарід. Нас ділять і розбивають як у Христовій громаді, так і в політиці. На таке діяння неприхильних нам сил у нашому народі мусить створитися місія з’єднання його всіх членів як послідовників Христа, так і патріотів, що бажають бачити справжню вільну і могутню державу, що в ній всі громадяни мали б рівні права і втішалися безпекою і справжнім щасливим життям.
До здійснення цієї ідеї, як і в кожних важливих справах, нам треба Божої помочі і благословення. Тут стоїть питання, хто має створити і почати діло цієї місії — об’єднання членів нашого народу не тільки в Україні, але також тих, що по цілому світі. Харизмат — тобто людина особливого призначення і обдарувань, чи якась народня чи церковна авторитетна організація. Котрась з них мусить бути, щоб заіснувала місія, щоб успішно діяла і належно сповнила своє, це велике завдання.
Я особисто не збираюсь визначувати когось на організатора і відданого працівника у цій місії. Думаю, одначе, і сподіюся, що серед мільйонів нашого люду сам Господь вибере і покличе когось із особливим обдаруванням на це велике і святе богоугодне діло.
У моїй уяві й розумінні вважаю найперше звернутися з відповідним листом-закликом до всіх наших українських Владик — до владик всіх наших українських Церков, представлячючи їм сучасний стан нашого народу (хоч вони про це напевно знають), щоб у святе ім’я Господа і для добра свого рідного українського народу зібрались на Синод у столиці України — Києві вибрати Патріярха Української Христової Церкви або потвердили вже існуючого Блаженнішого Мстислава і подали до відома Апостольській Столиці.
Вважаю, що справу не можна відкладати або її легковажити. Чейже сам Господь сказав, що «буде одно стадо і один пастир». Як же це може статися, як не через з’єднання усіх у Його любові! Не тільки у членів одного народу, але й всіх людей у світі, віруючих у Нього.
Знову казав Господь: «По тім пізнають, що ви мої ученики, коли будете мати любов між собою». Які ж тепер Його ученики, коли поділені, розсварені та й ворожо наставлені один проти одного?
Ще за апостольських часів св. апостол Павло картав членів деяких громад, що визнавали себе послідовниками своїх учеників, бо казали: «Я Атоминів, я Петрів, я ще там когось», а апостол Павло звертав їм увагу: «Чи Христос поділився і чи поділив свою Церкву?».
Наші владики повинні усвідомити собі, що вони Христові вибранці з властю проповідувати і ширити Його науку, а не побиватися за право володіти і здобувати світські почесті і славу. Коли ж вони Христові, то чого боятися їм за втрату світових марнот, а це величностей і вивищення один понад другого, а в першу чергу сили безумовної влади.
Якби наші Владики збагнули бажання нашого Господа Ісуса Христа — бути одно, то вони стали б покірні й милі один перед одним і задля Христової любови і задля великого добра для всього нашого українського народу. Напевно це не така легка справа. До цього багатьом, якщо не всім, треба покори, з поняттям, що це є вимога від Христа і велика моральна сила в з’єдиненні цілости українського народу.
Я свідомий, що місія з’єднати всіх має багато труднощів і перепон, але коли це Боже діло і Божа справа, вона за Божою поміччю і благословенням у свій час сповнить своє завдання. Молімся і працюймо, скільки в нас сил і здібностей для слави Божої і добра нашого народу, а милосердний і всемогучий Господь Бог наділить нас і ввесь український нарід своєю любов’ю, правдивим щастям і радістю.
Здоровлю сердечно християнським привітом і бажаю Вам усім Божого благословення і помочі у Вашій праці.
о. мітрат Ярослав Гайманович
