Згідно з заплянованою Філадельфійською Митрополією програмою відбулося тут відзначення 80-ліття від дня народження Верховного Архиєпископа і Кардинала Кир Йосифа Сліпого, получене з відзначенням Днів Помісности Української Католицької Церкви: 17 лютого, в год. 11. відправлено в наміренні Ювілята у катедрі Непорочного Зачаття при Френклін стр. урочисту архиєрейську Богослужбу; 19 лютого вечером відбулася святочна академія в честь Верховного Архиєпископа, яку відвідало досить велике число громадян, коли враховувати зовсім несприятливу цій імпрезі сніговію; в неділю, 20 лютого, відправлено знова у катедрі при Френклін стр. урочисту Богослужбу в наміренні Помісности Української Католицької Церкви.
Ці тридневні відзначування, які своїм змістом, призначенням, заанґажуванням Єпископату, широких кіл громадянства, та своїм стосунком до особи Верховного Архиєпископа й критичного положення Церкви взагалі, могли стати морально-мобілізуючим епізодом на наступних декілька років, не стали ним через декілька істотних причин:
- Загальна недостача повного довір’я серед таких складових чинників, як ієрархія, мирянство й організовані суспільно-політичні чинники. Серед багатьох невияснених позицій і інтенцій усіх трьох сторін тяжко таке довір’я створити за три тижні.
- Невияснене й інтриґуюче положення в Римі в зв’язку з влаштуванням поїздки Верховного Архиєпископа за океан.
- Наявність легальних кроків Римської Курії і Святійшого Отця в напрямі нівеляції прав помісности нашої Церкви і дискредитації особи Верховного Архиєпископа Кир Йосифа VII.
- Відсутність акції або реакції на ці події Синоду Української Католицької Церкви.
- Створення через це для святкувань моральної і політичної декон’юнктури, яка вимагала не академій, а радше легальних кроків передовсім.
- Практичне заперечення Митрополичою Канцелярією права діяльности існуючим досі збірковим комітетам /на цілі «Церква в Потребі»/, письмом від дня 4 січня 1972 року.
- Нещаслива аранжовка мирянської сторінки цих імпрез із повною монополізацією її політичними, або ними опанованими громадськими чинниками.
- Повна відсутність, чи цілеве сепарування від імпрези англомовної частини вірних нашої Церкви.
Характер усіх тих вісьмох факторів, разом із їхніми не менш важливими побічними аспектами, настільки вагомий, що за найскромнішою критикою можна сміло сказати, що час на святкування – не тепер.
І коли в катедрі під час відправ, чи на концертовій залі під час промов, людина відчувала що щось не є ще в порядку, що чогось ще бракує, та що нам звертають увагу на речі не першої потреби – то це тому, що усі ці вісім факторів фактично творили таку святочну атмосферу. Було б не погано вивчити і проаналізувати цю практику, щоб не повторювати невдалих спроб у майбутньому.
Під час сходин голів та секретарів наших відділів разом із Крайовою Управою, які відбулися 22 січня цього року, було рішено позитивно поставитися до пляну святкувань без огляду на стиль підготовки й склад підготовчих комітетів. Морально, організаційно і тактично таке становище оправдане і не потребує ближчих пояснень. Що програмово становище не було Товариству сприємливе – це також не потребує пояснень.
Участь представників нашого товариства у підготовці святкувань зачалася від 27 січня, ц.р.,тобто три дні після того, як на засіданні представників УККА із представниками Митрополії «Преосв. Василь Лостен наголосив момент повної співпраці Митрополії з мирянами у підготовці й переведенні програми святкувань та запросив Екзекутиву Відділу УККА оформити діловий комітет,» та після того, як «Комітет для підготови програми святкувань, що його основу творять члени Екзекутиви Відділу УККА» створено. У завершенні цієї структури залишено ще фірточку, – «Комітет буде поширений представниками організаційно входять у систему Відділу УККА» – якою міг би ще дехто ввійти туди для декорації.
Такою бажаною й конечною декорацією при цій імпрезі уявлявся тоді голова філядельфійського Відділу нашого товариства – інж. Роман Левицький. На першому засіданні Ділового Комітету, на яке він пішов, він висловив становище Відділу в таких точках:
- УККА сьогодні не репрезентує цілости громади. Тимбільше політичні організації не можуть репрезентувати чи очолювати мирянських.
- Імпреза, до якої іде підготовка, повинна мати громадський і мирянський елементи репрезентовані УККомітетом і Товариством за Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви на рівній базі.
- Ніхто не може «покликати» представників Товариства до участи в Діловому Комітеті, ані не можуть вони бути «узгіднювані» ким небудь. Товариство одиноке має свою статутову дорогу на те, щоб їх делегувати.
Керманичам УККА не було зручно дискутувати таку пропозицію в присутності багатьох представників інших суспільних організацій, і тому вони запропонували обговорення її «на вужчому засіданні». Учасниками такого засідання були: Єпископ В. Лостен, Єпископ Г. Стах, о. М. Харина, др. І. Скальчук, інж. Р. Левицький, др. М. Навроцький, і др. Леонид Рудницький, і там договорено, що громадську сторінку у Комітеті фірмуватимуть на рівній базі три чинники, репрезентовані місто-головами Президії в складі: о. Т. Бариляк – від церковних організацій, др. І. Скальчук – від громадських і політичних організацій, та інж. Р. Левицький – від мирянських. До самого Ділового Комітету ввійшли п’ять осіб від нашого товариства, а до комісій комітетових рішено принимати людей без обмеження. Текст комунікату із цієї конференції мав бути двосторонньо узгіднений, і поданий якнайскорше до преси. Це, що без зайвих труднощів нарада погодилась майже повністю на пропозиції голови філядельфійського Відділу нашого товариства треба завдячувати дійсно об’єктивному становищу Єпископа Лостена – голови Митрополітального Ділового Комітету. Представники УККА не мали тут вибору.
Але дійсність показала таке:
Комунікат про це договорення появився у «Америці” не негайно, а з тижневим опізненням.
Форма і зміст комунікату не були узгіднені із делегатами нашого Товариства.
Зміст комунікату не відобразив дійсного договорення, а ще раз потвердив, що Діловий Комітет існує лиш на базі УККА.
Діловий Комітет вкінці виявився паперовою інституцією, бо нічого він не вирішував, і ніхто його про ніщо не питався.
Із повищих причин, як подав по радіо «Голос Мирян», представники Товариства ствердили з жалем і обуренням, що о. Мирослав Харина та др. Іван Скальчук не виказали потрібної громадської зрілости, доброї волі та джентальменського поступовання, чого можна було очікувати від духовної особи – голови «Провидіння», як також від голови Відділу УККА.
Без уваги на це поступовання, радіопрограма «Голос Мирян» закликала своїх слухачів, членів Товариства, до участи в святкуваннях, щоб вони вийшли урочисто, торжественно і достойно.
Цією інформацією не розв’яжеться складної проблеми паразитизму в українському суспільстві. Але напевно докажеться, що партійно запаморочені люди виконали з успіхом одну точку інструкції ч.12/71, де кажеться, що «Мирянські комітети мають мати в Громадських Комітетах один голос»…
