Чим далі віддалюємось від дня смерти, відходу у по той бік, у Божі засвіти, Слуги Божого, князя Української Церкви, митрополита Києво-Галицького Андрея Шептицького, то наступила п’ятдесят п’ять років тому, 1944 р. в історичний день українського народу, яким є День Першого Листопада, що був символом незалежності! західної України, тим більше утверджуємо собі його незрівняну велич неперевершеного душпастиря у Божому винограднику Христової Церкви. Все більше і більше відкриваємо його, Андрея Шептицького, нові, нам мало відомі, неосмислені духовні світи, що спирались, від його юнацьких років до кінця земної мандрівки, на найбільшій Божій Заповіді Любові. Ця Божа Заповідь для Слуги Божого Андрея була незаперечною основою його багатотрудивого, відданого з посвятою душпастирського, прикладного християнського життя.
Це практично у житті молодого Романа-Андрея починалось від безмежної любови до Триєдиного Господа Бога, Неустаючої Помочі Божої Матері, до любови своїх батьків із самопосвятою любови своєї прадідної Церкви до якої він повернув, до свого знедоленого, опущеного і обкраденого українського народу. З тією самою любов’ю відносився до кожної людини, що є твором Всевишнього, без різниці на її національну, чи релігійну приналежність. Хтож може забути його благородну і благодійну допомогову і рятуючи працю? Ми знаємо, що Слуга Божий Андрей допомагав бідним студентам. Зокрема уможливлював нашим студентам мистецтва, студіювати закордоном, як бачимо з титульної сторінки, що Митрополит Андрей не тільки любив мистецтво, але і сам його творив. На жаль його мистецькі праці пропали, це одинокий твір, який зберігся.
Це він, Слуга Божий Андрей, у жорстокий час Другої світової війни, мав відвагу, з любови до ближнього, закликати — не вбивай. Це він, Слуга Божий Андрей при допомозі свого брата Архимандрита Климентія Студитського Чину та ченців того ж чину допомагав оціліти при житті хоч деяким жидам. Напевно не робив цього з економічних, політичних, чи будь яких інших розрахунків, але з любови до ближнього, що є твором Господнім. Чи багато таких було? Слуга Божий Андрей не чекав від нікого заплати, але вірно сповняв свій християнський
обов’язок. Можна б поставити питання, а чи виявили йому вдячність…?
А тепер на хвилину вдумаймось над унікальним життєвим шляхом Слуги Божого Андрея Шептицького, який прийшов на світ 29 липня 1865 р. у розкішних боярських палатах. Виростав і виховувався у польському патріотичному дусі, римокатолицькому обряді. Він же граф Роман Шептицький, перед ним, здібним і талановитим юнаком — юристом широко відкривались двері до карієри у державному житті Польщі. Граф Роман Шептицький покидає розкішне життя, повертає па лоно своїх предків і бере на себе важкий хрест суворого монашого життя Чину Отців Василіян. Від скромного з посвятою ченця виростає до Отця Андрея ЧСВВ, згодом до єпископа, а далі на митрополита Києво-Галицького, Князя на Святоюрській гірці у княжому городі Лева. Так, це Слуга Божий Андрей був подвижником єдности Христової Церкви, своєрідним предтечею сьогоднішного модного екуменізму, відомі Велеградські з’їзди.
Вище, зроблено тільки натяки на багатогранний життєвий, дуже глибокий християнський шлях. Але Слуга Божий Андрей є у нашому релігійно-церковному і національному житті неповторною унікальністю, яка ще посьогодні недосліджена. Знаємо, що вже від довшого часу проводиться беатифікаційний процес. На жаль по сьогодні невідомо, що в тому напрямі зроблено, а що ще треба зробити? Поза словами, що робиться, але нічого для цього не з’являється на книжковому ринку. До речі сьогодні є доступні архіви Слуги Божого Андрея, можна провести відповідну студію й аналізу його життя. Але і без архіву можна було більше зробити. Хоч би взяти до уваги лист Романа Шептицького до батька. Цього листа повторяємо вдруге у журналі Патріярхат. Він був надрукований в українській мові, перекладений з польської у листопадовому числі 1994 р. Поручаємо нашим читачам запізнатись із змістом цього листа і побачити у чому є особлива унікальність Романа Шептицького, а пізнішого Слуги Божого Андрея. Здається що не буде помилкою, що подібного випадку у історії Христової Церкви не було, бо лист до батька говорить про багато складних проблем, які випливали з невідкличного покликання Романа Шептицького не тільки до священичого стану, але повороту до уніятської, розумій Української католицької Церкви. Це не легко приходилось і батькам. Знаємо, що мати Романа скоріше пішла на прохання Романа, як батько, але треба запізнатись з змістом праці-споминів Софії з Фредрів Шептицької — «Мій син Митрополит Шептицький», яка з’явилась за опрацюванням Богдана Закремського у польській мові, а видало «Товажиство Пшияцюл Польоністикі Вроцлавськей». Спогади читаються з великим інтересом. Вже не раз була мова, що мовляв все є готове для того, щоби Слугу Божого Андрея було зачислено до лику святих, але чекають на чудо. Якщоб ті, що займаються справами беатифікації і стосовна комісія при Апостольській Столиці, запізнались з листом Слуги Божого Андрея до батька у якому він благає батька дозволу піти йому до манастиря Отців Василіян, а до цього ще долучити всі ці проблеми, які подає у своїх спогадах мати, Софія Шептицька, то можна прийти до незаперечного висновку, що життя — творчість і саме буття Слуги Божого Митрополита Андрея є чудом, якого ніхто не може заперечити. В цьому діяли ці вищі сили – Святий Дух. Читайте листа Слуги Божого Андрея до батька.
М. Г.
