Ось цих кілька речень пишу про журнал «Патріярхат», щоб було всім відомо, що він є нашим спільним мирянським досягненням. Він появляється не тільки завдяки редакційній колегії та її співпрацівникам — дописувачам і адміністрації, але також у неменшій мірі завдяки нашим дорогим і відданим кольпортерам, які з подивугідною посвятою поширюють свій журнал серед нашої громади, завдяки всім нашим передплатникам, читачам і щедрим жертводавцям на пресовий фонд. В такому розумінні журнал «Патріярхат» — це наше спільне зусилля, це наше спільне надбання і наш спільний здобуток. Це не тільки вияв на папері, але так представляється в дійсності.
Для підтвердження цього передруковуємо статтю «Журнал «Патріярхат», з обіжника Об’єднання Українських Католицьких Організацій Австралії і Нової Зеляндії, з якого виразно випливає, що журналом турбуються широкі кола мирян. Така настанова є не тільки в Австралії, але також в Англії, Німеччині, Бельгії, Франції, США й Канаді. Слабше є у Південній Америці, та й то не у всіх країнах, і тут можна вирізнити наших відданих патріярхальників у Венесуелі. Отже, не більше, не менше журнал «Патріярхат» є нашою спільною турботою і нашим спільним досягненням. Кожний, хто у будь-якій формі причинився для журнала, може себе зарахувати до цього спільного гурту і сказати, що журнал є також його надбанням.
Журнал «Патріярхат» — це те міцне дерево, що його засадив Патріярх Йосиф, якого 90-річчя будемо святкувати в лютому 1982 р. Журнал спирається на міцному ґрунті — на мирянстві і священиках. Журнал «Патріярхат» на своїх сторінках порушує низку найбільше пекучих і актуальних церковних питань. Можливо і це нормально, що не все і не всім подобається зміст видання. В одному запевняємо, що діємо у добрій вірі, щиро й віддано на славу Божу, добро нашої Церкви-Страдниці й українського народу.
Редакція
