Заходами Управи Т-ва Підтримки Патріярхату УКЦеркви в Гамілтоні українська громада вшанувала 87 роковини з дня народин і 16 роковини звільнення з більшовицької каторги Блаженнішого Патріярха Йосифа. У неділю, 18 лютого 1979 р. у церкві Святого Духа, о. О. Іскат відправив благодарственну Службу Божу та виголосив проповідь присвячену Патріярхові Йосифові. На закінчення Служби Божої вірні заспівали «Молитву за Патріярха». Напередодні святкувань вислано на руки Блаженнішого Патріярха Йосифа в Римі листа з побажаннями.
Для доповнення святкувань наше Патріярхальне Товариство запросило на день 11 березня 1979 p., о. крилошанина Ю. Ковальського, пароха церкви Покрови Пресвятої Богородиці в Бурлінґтоні, Онт., з доповіддю, на тему: «16 років життя й діяльности Блаженнішого Патріярха Йосифа на волі». Всечесний отець крилошанин, відомий, як гарячий приклонник та популяризатор Патріярхального руху в торонтонській єпархії. Своєю глибоко змістовною, добре опрацьованою та добре виголошеною доповіддю зумів зацікавити й захопити понад сотню присутніх парафіян, які з пильною увагою сприймали кожну його думку та річеві докази про те, що фактично ми Патріярхат вже маємо в особі Блаженнішого Отця Йосифа. Це є факт, якого сьогодні ніхто не може заперечити та опрокинути. Доповідач рівнож представив присутнім особу нашого Патріярха як високого і незаступимого богослова, знавця про Пресвяту Трійцю, на якого праці в цій ділянці стислої теології покликуються вчені професори богослови всього католицького світу. На жаль, ми українці ще не оцінили цього і мало про це знаємо. Поруч з тим не стараємося об’єктивно ці справи простудіювати та оцінити. За те оцінюють його та ставлять за примір чужинці. Наш Патріярх, як близький співробітник Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького, був його довіреним і найбільш відповідним кандидатом на митрополичий престіл.
Цей важкий і відповідальний обов’язок Голови Української Католицької Церкви під більшовицькою займанщиною Блаженніший Йосиф приняв і виконує серед невідрадних і нераз тяжких обставин гідно і послідовно до сьогоднішнього дня. Віримо, що теперішній Папа Іван Павло II, який знає, що значить терпіти за віру, розуміє найкраще стан нашої Церкви та вкоротці — де юре — визнає наш Патріярхат. Присутні старались схопити кожне слово доповідача. Після доповіді вив’язалась річева дискусія у формі запитів, на які о. крилошанин Ю. Ковальський дав вичерпні відповіді.
Після доповіді голова Патріярхального Товариства П. Копачівський прочитав короткий звіт з дотеперішної півторарічної діяльности. Товариство в спроможності своїх сил працювало бездоганно, будучи весь час у контакті із Крайовою Радою Українських Організацій за Патріярхальний Устрій УКЦеркви у Вінніпезі, як рівнож з Українським Патріярхальним Світовим Об’єднанням (УПСО).
На внесок організаційного референта Товариства Б. Кульчицького присутні одноголосно одобрили працю дотеперішної Управи та дали їй мандат продовжувати корисну працю на терені Гамільтону. Треба підкреслити, що дотепер Товариство за Патріярхат в Гамілтоні, працювало ввесь час у порозумінні і підтримці наших душпастирів о. декана А. Цимбалістого та о. О. Іската.
Маємо в пляні запросити з доповіддю о. диякона д-ра В. Дацька з Ст. Кетрінс, який радо погодився прибути з доповіддю про патріярший рух в англійській мові для молоді.
Товариство також занималось збірками на Патріярший Фонд при різних нагодах. Зібрані гроші висилало до патріяршої канцелярії у Римі. Протягом не цілих двох років зібрано і вислано на суму біля чотирьох тисяч долярів.
Голова Товариства подякував о. крилош. Юрієві Ковальському за його цінну доповідь, а всім присутнім за численну участь та щире зацікавлення патріярхальним рухом. Піснею «Достойно…» закінчено сходини. Пані з ЛУКЖ гостили присутніх кавою, чаєм та солодким.
